Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Діловий підхід

Олігарх у пеклі

Аркадій МУЗИЧУК.

м. Київ.

В пеклі опинився

Олігарх крутий.

І умить з’явився

Чортик молодий.

Блиснув із-під лоба,

Аж вогнем обпік.

— Ти чого із гробу

Передчасно втік?

Ще не закипіла

В казані смола,

Це ж тобі не вілла

На краю села.

Олігарх регоче:

— Слухай-но, братан,

Персональний хочу

Мати тут казан.

Приватизувати

І в оренду здать,

Щоб до рук прибрати

Всю чортівську рать.

Геть усю обслугу,

Скільки в ній чортів?

Ну скажи як другу...

Чортик аж присів.

— Ти або з агентів,

А чи з НЛО?

Ще таких клієнтів

В пеклі не було.

— Дать на лапу можу! —

Олігарх своє. —

Я давно безбожник,

Тож кажу, як є.

Чортик брови хмурить

І хвостом маха:

— Хто ти є, в натурі?

— Кличка моя Хам.

Де пахан, начальник,

Президент, чи хто?

— Він в печерах дальніх,

Кілометрів сто.

— Ресторани, бані,

Казино — де тут?

— Теж в печерах дальніх,

Царськими їх звуть.

— Царськими, говориш? —

Аж підстрибнув Хам. —

Слухай мене, кореш,

Півказни віддам.

Забезпеч мобілку,

Я ж тут майже свій.

Виведи на стрілку

З паханом мерщій.

З ним я побазарить

Хочу тет-а-тет,

Від куми Варвари

Передать презент.

Я ж не на халяву,

Я ж крутий пацан.

Не гоню маляву,

Як продажний пан!

На печери царські

Маю теж права,

Бо потреби барські

Я успадкував

Ще на світі тому —

В царськім жив селі.

Там лишив хороми,

А тут що, в смолі,

Блін, кипіти вічно.

В казані на трьох?

Не демократично,

Я є Хам, не лох!

Скаржитися буду.

Це ж політтерор.

Подаю до суду,

Де тут прокурор?

Вийшли два амбали,

Чи, точніш, козли,

І в пекельну залу

Хама повели.

Там уже шкварчала

В казані смола —

Олігарха ждала

З царського села.

«Весела світлиця» щиро вітає відомого поета, публіциста, кіносценариста, а головне — яскравого гумориста-сатирика і свого давнього та вірного автора Аркадія МУЗИЧУКА із його першим славним 75-річчям!

Хай на многая літа ваша щира душа сміється, що аж тіло трясеться! О!