Олігарх у пеклі Аркадій МУЗИЧУК. м. Київ. В пеклі опинився Олігарх крутий. І умить з’явився Чортик молодий. Блиснув із-під лоба, Аж вогнем обпік. — Ти чого із гробу Передчасно втік? Ще не закипіла В казані смола, Це ж тобі не вілла На краю села. Олігарх регоче: — Слухай-но, братан, Персональний хочу Мати тут казан. Приватизувати І в оренду здать, Щоб до рук прибрати Всю чортівську рать. Геть усю обслугу, Скільки в ній чортів? Ну скажи як другу... Чортик аж присів. — Ти або з агентів, А чи з НЛО? Ще таких клієнтів В пеклі не було. — Дать на лапу можу! — Олігарх своє. — Я давно безбожник, Тож кажу, як є. Чортик брови хмурить І хвостом маха: — Хто ти є, в натурі? — Кличка моя Хам. Де пахан, начальник, Президент, чи хто? — Він в печерах дальніх, Кілометрів сто. — Ресторани, бані, Казино — де тут? — Теж в печерах дальніх, Царськими їх звуть. — Царськими, говориш? — Аж підстрибнув Хам. — Слухай мене, кореш, Півказни віддам. Забезпеч мобілку, Я ж тут майже свій. Виведи на стрілку З паханом мерщій. З ним я побазарить Хочу тет-а-тет, Від куми Варвари Передать презент. Я ж не на халяву, Я ж крутий пацан. Не гоню маляву, Як продажний пан! На печери царські Маю теж права, Бо потреби барські Я успадкував Ще на світі тому — В царськім жив селі. Там лишив хороми, А тут що, в смолі, Блін, кипіти вічно. В казані на трьох? Не демократично, Я є Хам, не лох! Скаржитися буду. Це ж політтерор. Подаю до суду, Де тут прокурор? Вийшли два амбали, Чи, точніш, козли, І в пекельну залу Хама повели. Там уже шкварчала В казані смола — Олігарха ждала З царського села. «Весела світлиця» щиро вітає відомого поета, публіциста, кіносценариста, а головне — яскравого гумориста-сатирика і свого давнього та вірного автора Аркадія МУЗИЧУКА із його першим славним 75-річчям! Хай на многая літа ваша щира душа сміється, що аж тіло трясеться! О! |