• З літопису наших днів

На метал полюють «партизани»

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Нещодавно жителі трьох сіл Нікопольського району майже добу залишалися без світла і електроенергії. Бо кілька опор високовольтної лінії передачі, якою вона туди подається, однієї ночі раптом дружно попадали. Яке стихійне лихо їх завалило?

У ЦЬОМУ випадку постаралися «заготівельники» брухту, які прибули надвечір у степ — що, ясна річ, ніким не охороняється — з потужною технікою, з допомогою якої вдалося відчикрижити, порізати і завантажити сталеві відтяжки й підпори, котрі тримали стовпи. Не стало перших — попадали другі, порвавши при цьому дроти.

На жаль, подібним злодійством нині нікого не здивуєш. Заготівля брухту у нас давно перетворилася на підпільну галузь, а спинити викрадачів практично немає змоги. Правильніше сказати — немає бажання і охочих це зробити.

Утім, правоохоронці Нікопольського району менше року тому гучно хвалилися, що виявили і «перекрили кисень» мережі несанкціонованих заготівельних пунктів, «бригади» яких спеціалізувалися на «збиранні» брухту на мехдворах тутешніх аграрних підприємств і у приватних обійстях. Тоді місцеве відділення Нацполіції доповіло, що вилучило загалом понад сорок тонн чорних металів і майже три тонни кольорових. Ну і, звичайно, що розгромило мережу так, що їй уже ніколи не відновитись. Але, як бачимо, вона знову «повстала з попелу».

Двадцять останніх років на Дніпропетровщині раз по раз правоохоронці звітують, що піймали на гарячому тих, хто розкурочує сільськогосподарські техніку та реманент, інші металомісткі об’єкти, цупить усе підряд залізяччя у сільських жителів. Але цей бізнес своїх позицій аж ніяк не здає. Більше того, багато потерпілих давно дотримуються думки, що «живучі» металісти діють під прикриттям поліції. Сплачують «данину» — і безкарно роблять свою чорну справу. Ось, приміром, нещодавно працівники телефонної компанії поблизу села Пашена Балка, що у Дніпровському районі, затримали тракториста, який «зачепив» і витяг із-під землі кілометр кабелю. Оскільки інтуїція підказала їм, що це була лише «пробна» операція, то влаштували засідку. І таки спіймали п’ятьох зловмисників, котрі трохи далі від місця попереднього злочину встигли трьома тракторами вирвати з усім вбудованим обладнанням-начинням майже два з половиною кілометри мідного магістрального кабелю. Тільки його вартість — тобто без урахування відновлювальних робіт — сягає 400 тисяч гривень.

Зрозуміло, що зв’язківці, як засвідчив начальник служби безпеки обласного відділення компанії Микола Потімко, викликали на підмогу наряд поліції. Ті зафіксували факт злочину, склали протокол, як речові докази вилучили трактори і, звичайно, затримали самих зловмисників. Однак через два дні… благополучно їх відпустили, кваліфікуючи дії злодіїв за ч.1-ю ст. 185-ї Кримінального кодексу — незначна, дрібна крадіжка. Це замість частини 5-ї тієї ж 185-ї статті, яка карає за крадіжки в особливо великих розмірах, здійснених організованою злочинною групою.

Придніпровська залізнична магістраль також постійно зазнає пошкоджень через набіги мисливців за металом. Від початку цього року в межах трьох областей — Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської — зафіксовано понад 35 тисяч (!) випадків псування з метою заготівлі брухту залізничного господарства, його рухомого складу і навіть колій. Уявіть, у будь-який момент може статися катастрофа: розкурочені рейки чи колісні пари вагонів загрожують аваріями і товарних, і пасажирських потягів. Залізничники певні, що чимало «ділових» людей та посадовців на місцях прикривають злочинців. Не за гарні очі, ясна річ, а за щедрі відкупні, які потоком ідуть у їхні широкі й бездонні кишені.

Важко не погодитись із залізничниками. Злодії-металісти вже третє десятиліття залишаються просто невловимими «партизанами» в Україні. Що-правда, їх і не ловлять, а дбайливо оберігають правоохоронці та чиновники. У власних корисливих інтересах.