Кукурудза Василь РЯБЧУК, доктор сільськогосподарських наук. ВОНА посідає третє місце у світовому виробництві зерна після пшениці і рису. А за універсальністю використання не має собі рівних. Кукурудза — аборигенна рослина Америки. Знайдені археологами в Мексиці залишки пилку дикої кукурудзи, волотей, зерна і качанів примітивних форм мають вік 60 тисяч років. Тут же знайдено також рештки і культурних рослин, яким близько 10 тисяч років. Іще до приходу іспанців в Америку на полях індіанців були поширені всі підвиди кукурудзи. Вони вважали її подарунком богів, який рятував їх од загрози голоду. Дикорослу кукурудзу називали маїс. До речі, у більшості країн світу вона відома під цією давньою назвою. Європейці колись вважали, що ці рослини із чистого золота, а їх листя — зі срібла. Наприкінці ХV століття в Європу її завіз Христофор Колумб як подарунок іспанському королю. Спочатку вирощували як декоративну культуру. Через Іспанію і Португалію кукурудза поширилася в Європу, Азію й Африку. Спершу як цінна продовольча культура, а згодом — і кормова. Недарма у народі кажуть: «Кукурудзу поважати — будеш молоко та ліки мати». Кукурудзяні приймочки містять сапоніни, дубильні речовини, гіркі глікозиди, алкалоїди, олії, жири, аскорбінову і пантотенову кислоти, мікроелементи та інші речовини. Кукурудза — цінна сировина для отримання продовольчих, кормових і технічних продуктів: крупи, борошна, спирту, патоки, декстрину (клейка речовина), олії, глюкози тощо. Із її відходів добувають спеціальну кислоту, яка відіграє важливу роль в обміні речовин у центральній нервовій системі (головний мозок) і серці. Препарати зі стовпчиків із приймочками кукурудзи («волосся» з качанів) мають жовчогінні, діуретичні, кровоспинні властивості. Вони збільшують секрецію й поліпшують відтік жовчі, змінюють її властивості. Препарати з приймочок кукурудзи застосовуються при лікуванні жовчно- та нирковокам’яної хвороб, гепатитів, холециститів, циститів, набряків, пов’язаних із порушенням серцевої діяльності, та ожиріння. Кукурудзяні приймочки входять до складу жовчогінних і сечогінних чаїв. На думку вчених, вони мають протипухлинні властивості. При тривалому зберіганні їх дія знижується. Кукурудзяну олію використовують для профілактики й лікування атеросклерозу та при гіпертонії, вона регулює вміст холестерину, застосовується при лікуванні захворювань шкіри. При появі нудоти та діареї вживання олії тимчасово (на 7-10 днів) припиняють, а потім відновлюють, але дозу зменшують удвоє. За своїми властивостями вона належить до найкращих напіввисихаючих олій. За порадою лікаря її вживають по столовій ложці тричі на день упродовж 1-2 місяців при астмі, мігрені, екземі, виразковій хворобі шлунка. Відварена в початках і здобрена вершковим маслом кукурудза корисна при запорах, хворобах печінки, подагрі, нефриті, при захворюваннях серцево-судинної системи. Відвар кукурудзяних приймочок: 10 г або три столові ложки, сировини кип’ятять у 200 г води. Вживають по чверті склянки через кожні 3-4 години до їди. Екстракт кукурудзяних приймочок готують на 70-процентному спирті у співвідношенні 1:1 та п’ють по 30—40 крапель 2-3 рази на день перед їдою. Олію кукурудзяну приймають по столовій ложці тричі на день протягом 3 тижнів, потім роблять перерву на 3-4 тижні. На рік проводять 3-4 курси лікування. Гепатит гострий (гостре запалення печінки). Стовпчики з приймочками (10 г) подрібнюють, заливають 300 мл окропу на 30 хвилин, затим охолоджують, проціджують. П’ють до їди по 1-3 столові ложки. Гепатохолецистит (запалення печінки і жовчного міхура). Стовпчики з приймочками (1,5 стол. ложки) замочують у 300 мл холодної кип’яченої води, нагрівають на невеликому вогні 30 хвилин. Уживають по 1-3 столові ложки через кожні 3-4 години. Цистит. Рильця кукурудзи (1 столова ложка) настоюють годину в 200 мл окропу, проціджують. Приймають по столовій ложці через кожні 3-4 години до їди. Екзема. Зернівки розрізають навпіл, кладуть на чисту сковороду, розчавлюють залізним предметом. Отриманою темно-коричневою смолоподібною рідиною змазують уражені ділянки. Ожиріння. Стовпчики з приймочками дрібно січуть (столову ложку на склянку окропу). Денна норма — 200 г на добу. Протипоказання: підвищене згортання крові, знижений апетит, низька маса тіла. |