Закони бездушність не здолають Василь САДОВИЙ. Закарпатська область. ПРИТУЛОК для бездомних тварин у Виноградові створювався виключно на ентузіазмі небайдужих місцевих жителів. А почалась справа з того, що керівник Центру інвестицій і розвитку Виноградівської мерії Артур Шерегі через соцмережі запропонував допомогти чотирилапим безпритульним. Відгукнулося понад 40 осіб. Але не у всіх вистачило терпіння тривалий час підтримувати проект, тож у підсумку залишилося вісім волонтерів, які по черзі двічі на день приходять доглядати мешканців притулку. Завдяки благодійним внескам для утримання чотирилапих облаштували спеціальні контейнери. Їжу для них волонтери приносять із дому, іноді допомагають магазини. Медичне обслуговування взяла на себе лікар Альміра Пешкова, яка приїжджає з Хуста. Зоозахисники сподіваються отримати грант від однієї з європейських організацій, який вони нині виборюють, та й міська рада обіцяє ухвалити програму щодо безпритульних тварин. Клопотів із тваринами, каже Артур Шерегі, виявилося значно більше, ніж уявляли. Їх доводиться не лише стерилізувати, чіпляти бирки на вуха й шукати для них господарів. Більшість тварин передусім потрібно лікувати, інколи тривалий час. Медикаменти зазвичай купують за власні кошти. Але яке задоволення відчуваєш, коли вдається не тільки врятувати тварину, а й прилаштувати її в добрі руки! Втім, є собаки, звиклі до вуличного життя. Їх стерилізують, роблять щеплення від хвороб і з бирками на вухах повертають на вулиці Виноградова. Проте, каже пан Артур, ця їхня робота — крапля в морі. В таких містечках, як Виноградів, нараховується від однієї до трьох-чотирьох тисяч безпритульних собак! Вирішення цієї проблеми значно полегшили б належне фінансування та відповідне законодавство. Хоча, звісно, закони бувають безсилі перед бездушними людьми, які викидають на вулицю своїх недавніх улюбленців, що раптом стали їм непотрібні. Нерідко можна спостерігати, як розгублені собаки марно шукають дорогу додому, кидаються до машин у сподіванні, що там на них чекає любий господар… |