• Відлуння

Злочини проти Майдану досі не розслідувані

Олена КОЩЕНКО.

21 листопада Україна відзначила День Гідності і Свободи. Того дня чотири роки тому в центрі столиці почали збиратися перші протестувальники, обурені рішенням тодішньої влади зупинити процес євроінтеграції країни.

ЗГОДОМ до євровимог додалися політичні — зокрема, негайного відсторонення від влади президента Януковича та його «сім’ї». На придушення наростаючого народного протесту було кинуто спецпідрозділи МВС, які застосували зброю. За офіційними даними, під час Революції гідності віддали свої життя 105 співвітчизників, ще 2,5 тисячі були поранені чи травмовані…

Ще свіжі в пам’яті буремні події впродовж 21 листопада 2013-го — лютого 2014-го, які завершилися «перезавантаженням» влади — достроковими президентськими і парламентськими виборами. З цими змінами співвітчизники пов’язували свої надії на краще життя. Навряд чи вони справдилися, економічний стан країни слабкий, корумпованість вищих ешелонів уже післямайданної влади зашкалює.

Проте народу допікає не тільки це, а й хронічна «амнезія» влади щодо своєї головної обіцянки в ім’я пам’яті загиблих. Зокрема, розслідування розстрілів учасників Євромайдану було першим і основним передвиборним зобов’язанням Президента Петра Порошенка. Чому воно досі не виконане? Найважливіше питання для сімей Небесної сотні — чи буде врешті-решт покарано вбивць їхніх рідних? Більшість украй зневірені...

Про це Главі держави хотіли нагадати близько трьох сотень громадських активістів, які минулого вівторка зібралися в середмісті столиці під стелою Незалежності. Вони вимагали, щоб Петро Порошенко публічно прозвітував перед народом про розслідування злочинів часів Євромайдану. Учасники акції напнули два великих намети, затим підпалили автомобільні покришки. Правоохоронці намагалися не дозволити їм це зробити. Почалися сутички, в яких, за даними Нацполіції, були травмовані дві особи. Активісти відтіснили поліцейських у сторону вулиці Інститутської. Однак викликані пожежники загасили шини з вогнегасників, а поліцейські прибрали намети.

До речі, того для у Києві було вжито безпрецедентних заходів безпеки. Центр патрулювало понад дві тисячі поліцейських. Їхні посилені наряди з собаками стежили за ситуацією у метрополітені, на вокзалі, в аеропортах…

Водночас у четверту річницю від початку Революції гідності нескінченним потоком люди йшли із лампадками і квітами на алею Героїв Небесної сотні. Саме тут, на тодішній вулиці Інститутській, загинуло найбільше протестувальників. Представники різних церковних конфесій відправили панахиди за героями, люди спілкувалися, згадували події Євромайдану, час від часу співали Гімн України.

Заходи, присвячені Дню Гідності і Свободи, відбулись в багатьох містах України. Прикметно, що проходили вони не за вказівкою влади, а з ініціативи учасників тодішніх подій. Зокрема, львів’яни вийшли у центр міста, де помолилися за Небесну сотню і всіх захисників України. Люди несли квіти до могил на Личаківському кладовищі, де поховані четверо майданівців, та запалювали лампадки.