• Точка зору

Переможців не судять?

Еміль ДУБРОВ.

Уранці 20 листопада 1945 року в німецькому містечку Нюрнберг, у місцевому палаці правосуддя, під головуванням лорд-судді Джеффрі Лоуренса розпочав свою роботу військовий трибунал, що мав на меті розслідувати злочини фашизму і визначити міру покарання для 24 високопосадовців нацистської Німеччини, які постали перед міжнародним судом, звинувачені у злочинах проти людства.

НАСТУПНІ (Малі) Нюрнберзькі процеси над нацистськими діячами нижчого рангу тривали із 1946-го по 1949 рік. Судив уже не міжнародний суд, а звичайний військовий трибунал з ініціативи американського командування...

У чому ж звинувачували лідерів нацистської Німеччини? Агресія проти Австрії і Чехо­словаччини; напад на Польщу; планування, підготовка, розв’язання та ведення агресивних воєнних дій через порушення міжнародних договорів, угод та зобов’язань; вивезення корінного населення з окупованих територій; онімечення окупованих територій...

Гадаю, поки що досить.

Вам нічого не нагадують ці пункти з обвинувального акта, зокрема «напад на Польщу»? Як відомо, холодна війна між Західним світом і СРСР була спричинена якраз тим, що в результаті судового процесу стали відомі таємні пункти пакту Молотова — Ріббентропа, підписаного 23 серпня 1939 року, в яких узгоджувалися дії фашистської Німеччини і СРСР стосовно поділу Польщі та інших територій. Згідно з ними, вже 17 вересня радянські війська під приводом «об’єднання Українського народу» перейшли кордон. Проте, як неодноразово засвідчувала історія, переможців не судять, тому в слідчих Нюрнберзького процесу до представників СРСР запитань не виникало...

«Вивезення корінного населення з окупованих територій»... Пригадайте, що робили більшовики в Західній Україні. Тисячі депортованих до Сибіру, в ГУЛАГи або ж знищені!

«Агресія проти Австрії і Чехословаччини»... А що можна сказати про бездарну «фінську кампанію»? Це не було агресією? Якби не лінія Маннергейма, то хто знає, як розвивалися б події далі... А Естонія, Литва, Латвія не були окуповані?.. Ой так! «Переможців не судять!»...

«Планування, підготовка, розв’язання та ведення воєнних дій через порушення міжнародних договорів, угод та зобов’язань»... Тут навіть важко перерахувати:

1944—1956 рр. — придушення повстань у країнах Балтики...

1946—1954 рр. — В’єтнам, Камбоджа, Корея...

1956 р. — придушення повстання в Угорщині...

1968 р. — танки в Чехословаччині...

Куба, Ефіопія, Афганістан, Придністров’я, Грузія, Осетія, Чечня, Дагестан... І, зрештою, Україна! І жодних порушень «міжнародних договорів, угод та зобов’язань»? «Будапештський меморандум» 1994 року — це так... папірець? Переможців не судять?!

«Онімечення»... Тоді, в Нюрнберзі, і уявити собі не могли, якими шаленими темпами в післявоєнний час піде зросійщення! От і скажіть тепер, чим не кандидат на новий процес... Сподіваюся, колись таки він буде, бо безкарність породжує вседозволеність.

Ще одне дражливе питання — «злочини ОУН-УПА», які досліджувались у Нюрнберзькому судовому процесі... Про це часто можна почути в наш час від усезнаючих любителів «руского міра», та й польські прихильники цієї теорії не минають нагоди звинуватити українських вояків УПА в злочинах, начебто вчинених ними у ті страшні часи. Наші польські друзі чи не знають, чи не хочуть знати, що органи НКВС ще під час війни формували з підрозділів «Армії Людової», лояльної до більшовицької влади Союзу, партизанські загони на території України, які мали боротися з боївками упівців. Гадаєте, для чого це робилося? Правильно! «Розділяй і владарюй!» Як бачимо, метод діє й досі! Що ж стосується конкретних злочинів, учинених українськими вояками, то в процесі таких не згадувалося, як не було і прізвищ злочинців — членів ОУН чи УПА в жодному зі 42 томів справи, що містила вичерпний перелік злочинних організацій та осіб.

Щоправда, прізвище Степана Бандери згадується... в 39-му томі. Подаю дослівно:

«Айнзацкоманда C/5

Охоронній поліції та CD

25 листопада 1941 року

Київ

Дніпропетровськ

Миколаїв

Рівне

Житомир

Вінниця

Стосується: ОУН (рух Бандери)

Достовірно встановлено, що на території Рейхскомісаріату рух Бандери готує заколот із кінцевою метою створення незалежної України. Всіх учасників руху Бандери слід негайно затримати і після докладного допиту під виглядом мародерів без найменшого розголосу ліквідувати.

Протоколи допитів надати в Оперативний загін С/5. Цей документ після ознайомлення командирам підрозділів знищити».

Нагадую: том 39, документ 014-USSR, 25 листопада 1941 року... 76 років тому.

_{* * *}

Ні, то не я в далекім

тридцять третім

Від голоду під тином умирав.

Не я собі просив

швидкої смерті

В застінках сталінських,

позбавлений всіх прав...

І то не я в страшному

сорок першім

На смерть фашистами

катований... Не я!

І в сорок шостому

розстріляний був СМЕРШем —

Також не я... Не я!

Не я!! Не я!!!

Не я стояв на київськім

Майдані!

Не я ішов на «беркут» голіруч!

То не мене головорізи п’яні

Скидали, мертвого,

з крутих дніпровських круч!

І то не я стою тепер на Сході,

То не мене шукає люта смерть.

То скільки ж можна, Боже?

Годі... Годі!

Яким же болем

переповнилася вщерть.

Моя душа! Вона жива

ще й досі...

Їй вже несила більше умирать —

Єдині ми, немов зерно

в колоссі,

Бо ми народ, якого не здолать!