• Допекло

Дійшли межі

Олена Горбунь.

Вінницька область.

Останнім часом Вінниччина нагадує щільно закритий вируючий котел, який от-от може вибухнути. В області почалася справжня війна за землю, в якій на одному боці — народ, а на іншому — влада, яка прислужується (інакше й не скажеш!) не простим людям, а скоробагатькам. Один за одним спалахують земельні конфлікти.

ТАК, нещодавно під Вінницьку обласну державну адміністрацію прийшли ветерани АТО, які розгорнули велике гасло: «Нам і воювати, і землі в судах добиватися?!». Учасники бойових дій привезли з собою кілька пакетів із чорноземом та розклали їх перед входом до облдержадміністрації. Також учасники акції тримали плакати: «Обіцяну землю — захисникам, а не олігархам», «Земля атовця не тільки в окопі та на кладовищі»...

До пікетувальників вийшли заступник голови Вінницької ОДА Олександр Крученюк та керівник Держгеокадастру у Вінницькій області Юрій Козак. Чиновники вислухали скарги колишніх бійців та пообіцяли розв’язати їхні проблеми. Та чи повірили учасники АТО владі?

— Коли приходиш у міську раду, кажуть, що вільних ділянок немає. І тут же голосують за виділення землі якомусь підприємцю. Де справедливість? — обурюється учасник бойових дій із міста Гнівань. Його підтримали інші атовці, які нарікали, що їм постійно відмовляють у наданні землі. Або ж відводять такі ділянки, на яких щось побудувати чи виростити — нереальна справа.

— На акцію прийшли не лише атовці, а й члени їхній родин, які подали документи до Держгеокадастру на отримання землі, — розповідає вдова бійця Надія Сивоха. — З червня, відколи вийшла урядова постанова №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», землю не надають нікому — процес зупинився. Ми хочемо роз’яснення, чому таке відбувається. Особисто я місяць тому зустрічалася з головою Держгеокадастру області, але чіткої відповіді на свої запитання так і не одержала. Ми вимагаємо від ОДА, щоб нас нарешті почули!»

Люди дійшли межі, коли терпець ось-ось урветься. «Нам що, зброю в руки брати, щоб добитися справедливості?» — лунали гнівні голоси.

Напружена ситуація і в селах Писарівка та Щітки, що неподалік Вінниці. Місцеві жителі обурені передаванням земельних ресурсів громади невідомим особам, які жодного стосунку до їхніх населених пунктів не мають.

Селяни розповідають, що надіслали звернення у райраду, в райдержадміністрацію, обласну раду, облдержадміністрацію, в обласну прокуратуру, всі владні кабінети. У ньому зазначалося: «Відповідно до кадастрової карти 15 гектарів землі колишнього саду вже віддані у приватну власність. Це остання земля, котра могла б бути віддана нашим молодим сім’ям, учасникам АТО чи іншим мешканцям села під будівництво або ведення особистого селянського господарства».

Сільський голова Писарівської громади Дмитро Науменко розповів, що коли узгоджували приватизацію земель резервного фонду, мешканців села й сільську раду ніхто про це не повідомив.

— Інтереси громади, а це близько 4000 людей, ніхто до уваги не взяв. Атовцям не можуть пороздавати по 20-30 соток, а чужим людям, яких ми в очі не бачили, роздають по два гектари «золотої» землі поблизу обласного центру. Забрали у нас 15 гектарів, то як тепер селам розвиватися? — висловлює подив і обурення сільський голова.

— Ми були в райдержадміністрації, — додає депутат сільської ради Петро Орел. — Там нам показали документи, які начебто доводять, що земельні ділянки приватизовані відповідно до законодавства. А те, що в нас люди є основним джерелом влади, чиновники й чути не хочуть. У селян нема вже ні пасовища, ні додаткового клаптика городу. Скоро людей доведуть до відчаю, їм втрачати буде нічого...

Та, вочевидь, влада і в гадці не має шукати компромісне із громадою рішення. Невже народу, аби його почули, треба вдаватися до крайніх методів упливу на чиновництво?