• З приводу

Нас таки порахують

Устина Гречанюк.

Перший, він же поки що і єдиний за часів незалежності, Всеукраїнський перепис населення відбувсь у грудні 2001 року. За його результатами, тоді нас було 48 млн 457 тис. осіб, зокрема міського населення — 32 млн 574 тис., або 67,2%, сільського — 15 млн 883 тис. осіб, або 32,8%.

ЗГІДНО з рекомендаціями ООН, перепис населення у країні має відбуватися раз на десять років. Тож удруге планували перерахувати українців у 2012 році, але згодом перенесли цей «головний біль» на 2016-й. Тодішня влада пояснила це браком держфінансів і організаційною неготовністю. На думку ж соціологів, основною причиною такого рішення було бажання уникнути можливих ідеологічних загострень, які можуть супроводжувати результати перепису (наприклад, тенденції зміни мовного і етнічного складу населення) перед запланованими президентськими виборами 2015 року. Але й у 2016 році з цією процедурою не склалося: анексія Криму, війна на Донбасі. Начебто логічно: провести його на тимчасово не підконтрольних територіях немає змоги, а зробити це без них означає фактичне визнання, що ці регіони не є територією України. Хоча, зауважують експерти, чимало країн проводили перепис населення в умовах збройних конфліктів. Світова практика має досвід, як це можна зробити.

І ось нещодавно віце-прем’єр Павло Розенко повідомив, що всеукраїнський перепис населення відбудеться у 2020 році й обійдеться держбюджету мінімум у 2 мільярди гривень. Хоча у квітні він же оцінював цю роботу в один мільярд гривень. Цього разу відмови бути не може: Україна має дотримуватися своїх міжнародних зобов’язань як член Організації Об’єднаних Націй.

Чому ж влада так не любить рахувати своїх громадян? Провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАНУ Лідія Ткаченко сказала перед журналістами, що на це є кілька причин. Зокрема меркантильні. Як відбувається формування місцевих бюджетів? На кожен регіон виділяють кошти відповідно до кількості населення. Навіть зарплата місцевих чиновників залежить від кількості населення, яку вони обслуговують. Перепис покаже реальні числа: де населення збільшилось, де зменшилось, тобто звідки забрати кошти і куди додати. І, звісно, багато зацікавлених осіб і міських, і у центральній владі можуть від цих змін «постраждати».

До того ж, за даними Держкомстату, в Україні проживає приблизно 42 мільйони громадян. Експерти ж упевнені, що за підсумками перепису недорахуються як мінімум одного-півтора мільйона українців. А жодній владі не хочеться оголошувати співвітчизникам сумну статистику. До речі, за словами Лідії Ткаченко, науковці її інституту дійшли висновку, що до 2050 року кількість українців скоротиться на 5 мільйонів. І це не найгірший прогноз, бо ООН пророкує: чисельність населення України зменшиться до 40 млн вже наприкінці 2020-х та до 30 млн на початку 2060-х.

Також, наголошує фахівець, після перепису відкриється вся глибина прірви міграційних процесів. Нині офіційні та неофіційні дані дуже різняться: громадські організації б’ють на сполох, що населення масово виїжджає за кордон, офіційна ж статистика заспокоює: там постійно працює «лише» близько двох мільйонів українців. Також стане явним, наскільки зменшується частка працездатного населення і збільшується відсоток людей пенсійного віку. Чітко визначаться депресивні регіони з вимираючими селами... Між іншим, доцільно було б проводити реформу децентралізації вже після Всеукраїнського перепису населення. Найвірогідніше, що відповідно до його результатів доведеться вносити певні корективи в адміністративно-територіальний поділ країни.

Одним словом, рахувати потрібно. Тільки треба бути готовими до невтішних підсумків, що наводять на гіркі роздуми.