Зелена аптека «Сільських вістей»

Любисток

ЗА НАРОДНОЮ етимологією, назва цієї рослини має романтичне походження і пов’язана з дією на подружжя, даючи їм наснагу на любощі та кохання. Відома вона і як незамінна для догляду за маленькими дітьми. Широко використовується у народній медицині та як магічний засіб для причарування і відвернення злих духів.

Рослина містить у листі та корінні низку корисних компонентів: органічні кислоти, цукри, крохмаль, аскорбінову кислоту, дубильні, мінеральні речовини, мікро- та макроелементи.

За своєю дією любисток належить до протизапальних, знеболювальних, жовчогінних рослин. Допомагає серцево-судинній системі, при запаленнях ротової порожнини, легеневих ускладненнях, застосовується при лікуванні нирок, сечовивідної системи, подагри, суглобів ніг.

Хвороби серця лікують відваром за таким рецептом. 40 г сухого коріння заливають літром окропу, відварюють на слабкому вогні 10 хвилин, охолоджують і фільтрують. Приймають чотири рази на день по 230 мл.

При ревматизмі і подагрі протягом 10 хвилин кип’ятять п’ять грамів подрібненого коріння в склянці води, фільтрують і охолоджену рідину п’ють по столовій ложці чотири рази на день за півгодини до їди.

У разі підозри на онкологічні ускладнення ротової порожнини столову ложку подрібненого коріння відварюють на малому вогні до 30 хвилин, настоюють дві-три години, фільтрують і вживають по дві столові ложки три-чотири рази на день за півгодини до їди. В проміжках між прийомами їжі ротову порожнину додатково полощуть залишками відвару.

При малокрів’ї столову ложку сухого коріння заливають півлітра окропу, кип’ятять на водяній бані півгодини. Охолоджують, фільтрують і приймають по дві столові ложки тричі на день за 30 хвилин до їди.

Покращання діяльності шлунково-кишкового тракту досягають з допомогою чаю із сухого коріння любистку. 20 г сировини заливають 500 мл окропу в термосі, настоюють 30 хвилин, п’ють із медом або ж несолодким.

Для лікування шлунково-кишкового тракту, нирок і серця відварюють протягом 10 хвилин 40 г коріння в літрі води. Відфільтровану рідину випивають рівними порціями за чотири рази протягом дня.

Мігрені лікують свіжим листям любистку, котрі прикладають до скронь і на чоло, фіксують і вичікують 20-30 хвилин.

Косметологічні властивості любистку давно відомі, і він широко використовується для догляду за шкірою немовлят і дорослих. Для дитячих ванночок готують настій столової ложки сухого коріння в 250 мл окропу протягом години. Потім цей концентрат додається до води в купелі чи ним протирають проблемні місця на тілі. Таким настоєм обробляють гнійнички, місця пігментації, порізи та інші ушкодження шкіри. Для укріплення та покращання стану волосся столову ложку коріння запарюють у термосі протягом двох-трьох годин, проціджують і теплий настій утирають в шкіру голови. Залишки можна додавати до води під час полоскання волосся.

Для підвищення потенції столову ложку свіжого коріння залити пляшкою горілки, настояти не менш як два місяці і пити на ніч по столовій ложці настоянки. А відвар допоможе чоловікам у лікуванні простати, якщо щоденно вживати по третині склянки тричі перед їдою.

З допомогою любистку можна спробувати викликати відразу до алкоголю. Для цього 50 грамів сухого коріння любистку і 2-3 листки лавру благородного заливають 200 мл горілки і дають настоятися не менш як добу. Затим випивають за раз цю настоянку. Як правило, тяга до спиртного різко зменшується.

Маруна

ЦЮ РОСЛИНУ культивують у садах, парках, присадибних ділянках і на дачах. Назв у неї безліч, але основними, крім офіційної, є ромашка великоквіткова і піретрум. Остання походить від латинської назви роду (Pyrethrum), і дуже часто об’єднує різні види, що входять до цього роду. Найпоширеніша українська назва — маруна, куди відносяться маруна велика, далматська (цинерарієлиста), рожева (кавказька) та інші.

З лікарською метою використовують траву та квіти цієї рослини, які заготовляють під час цвітіння і сушать за загальноприйнятими технологіями: в сушарках за температури не вище 70 градусів та в притінених місцях шаром близько 2 см. Зберігають сировину в скляній тарі чи в інших щільно закритих ємностях терміном до року.

Препарати із маруни застосовують для зменшення болю, дезінфекції, як антисептик і проносний засіб, протисудомний і седативний, для покращання травлення і як антигельмінтний препарат. Іноді її додають до консервацій та як приправу до страв. Порошок із маруни помічний як інсектицидний препарат проти бліх, комарів, клопів, тарганів, шкідників садової і городньої продукції тощо. Для людини маруна не шкідлива.

В аптеках реалізують декілька препаратів на основі піретрума, тому в реальному житті сама жива рослина використовується обмежено. Народні методи радять жувати один-два листки для зняття головного болю, надто під час мігрені.

Зовнішньо готують настій 50 грамів трави в літрі окропу. Профільтрована рідина помічна для компресів на уражені місця шкіри, суглоби, при лікуванні артриту. За необхідності та задля дієвості концентрацію можна збільшити. Цей же настій можна приймати всередину, зменшивши масу сировини до 6-8 грамів на склянку окропу.

Для боротьби із шкідниками застосовують настій 300-400 грамів порошку з трави піретруму у відрі води протягом доби. Для кращої дії на рослину до цього настою додають мило, що забезпечує надійне прилипання розчину до листової пластини.

Не рекомендують приймати препарати піретруму вагітним, годувальницям і маленьким дітям.

Олександр КУРДЮК,

кандидат біологічних наук.