По першому сніжку

Вадим Крищенко.

Іду,

Скриплю

По першому сніжку,

Хоч навкруги

ще пряно пахне осінь.

Трима на гілці змерзле

листя й досі,

Щоб не бруднить

Забіленість таку.

І в цьому стріченні

Я настроєм двоюсь:

Дивлюсь спокійно

На пожовклу вроду,

Сміливо йду

у білу прохолоду

І разом з тим

Чогось боюсь.

Ні, не метелиці,

Що стежку замела,

Що рознесе свої сніги

по полі.

Боюся слів,

Що зимно захололі,

І душ холодних —

Без тепла.