• Про це говорять

Важливий тверезий погляд, а не сліпа віра

Михайло ГУБАШ.

Ранок вівторка, 5 грудня, розпочався новиною про затримання співробітниками СБУ лідера «Руху нових сил» Міхеїла Саакашвілі. Але при спробі доставити його до СІЗО опозиційного лідера відбили його прибічники. Разом вони прийшли до Верховної Ради, де довго мітингували. А тим часом генпрокурор Юрій Луценко на засіданні парламенту розповідав, як Саакашвілі через посередника фінансував свої акції в Україні за рахунок злочинного угруповання Віктора Януковича, зокрема Сергія Курченка. Також глава ГПУ запропонував екс-президенту Грузії з’явитися наступного ранку о 9-й годині до слідчого.

ВРАНЦІ наступного дня під Верховною Радою сталися сутички між прихильниками Са-акашвілі та правоохоронцями, які намагалися розшукати колишнього голову Одеської ОДА у наметовому містечку, аби вручити йому підозру і виклик на допит. Згодом Саакашвілі заявив пресі, що сам він іти до слідчого по підозру «не збирається», але згоден «прийняти» їх у наметі, але тільки після того, як вони покажуть йому дипломи про юридичну освіту. Ось як по гарячих слідах прокоментували резонансну подію відомі політологи та журналісти.

На запитання, чи зможе Саакашвілі «запалити» ситуацію, політолог Володимир Фесенко відповів: «Однозначної відповіді немає. Українці, як показує практика останніх 20 років, діють непередбачувано. Втім, соціально-психологічна ситуація в суспільстві зараз інша, ніж 2004-го або 2013 року. Ми спостерігаємо тотальну недовіру: не тільки до влади, а й до опозиції. Крім того, більшість українців сприймає Саакашвілі як чужого, він усе-таки «не свій». От якби так діяли щодо, приміром, Тимошенко, то тут могла б бути інша історія...

Після 2013-2014 років більшість українців боїться повторення негативних і непередбачуваних наслідків нового Майдану. Владу можна скинути. Але чим це закінчиться? Чи стане після цього краще? Ці побоювання, ці фобії на тлі недовіри до політиків стримують людей від масової участі в конфліктних ситуаціях. Але в чому проблема для влади? В екс-губернатора є нехай і не дуже велике, але помітне число гіперактивних прихильників, готових до рішучих дій. Цих людей небагато — кількасот, по країні — трохи більше. І ось як вони мають намір діяти? Чи не скоять силові дії проти влади? Все можливо».

Гендиректор телеканалу АТR Айдер Муждабаєв: «Україна втрачає міць під час війни з РФ, в нікому, крім Путіна, не вигідному внутрішньому протистоянні. Я не хочу революції, і я не хочу корупції. Але якщо далі так безмежно покривати корупцію, то революція відбудеться. З Міхо або без Міхо. Я не хочу його в лідери. Він за своїм особистісним складом лідер одноосібний, а я так не хочу... Я хочу, щоб усі ми думали про те, як нам повернути Крим, Донбас, а не громадянство Саакашвілі або політичну вагу Авакову, Яценюку.

Я сьогодні слухав і поліцейських, і протестувальників, і хлопчиків-нацгвардійців. Народ злий. Не через Міхо, не замилюйте собі очі. Через крадіжки, брехню і штучний піар. «Ви реально дістали», — це вам скаже будь-який українець, якщо ви зупините його на вулиці. Поки ви такі — ось головне, — будь-які ваші супротивники в очах людей, що шкірою відчувають несправедливість, будуть привабливішими за вас. Дивіться у дзеркало, щоб не довелося його завішувати».

«При оцінці ситуації із затриманням Саакашвілі, — вважає політтехнолог Дмитро Бачевський, — треба виходити з аксіоми: він не сидітиме в українській в’язниці за жодних обставин. Це не вигідно нинішньому керівництву держави і значно ускладнить наші відносини із Заходом. Після затримання він буде звільнений під будь-яким приводом або відправлений під домашній арешт. Головною метою залишається стара — видавити Саакашвілі з України, з її політичного та інформаційного поля... Ситуація зайшла вже надто далеко, щоб її можна було спустити на гальмах, бо почалася боротьба на знищення без зважання на репутаційні та будь-які інші втрати сторін. Переможе той, у кого більше ресурсів».

Політолог Богдан Яременко: «Вочевидь, українська влада дуже нервово реагує на його статус як одного з «порушників спокою». Тому що Саакашвілі — це та людина, яка закликає до акцій протесту проти того, що відбувається в Україні. Відтак те, що відбувається з ним, має вигляд політичної розправи, а не встановлення справедливості. І в цьому разі не важливо, де саме буде генпрокурор Юрій Луценко, — у Вашингтоні чи даватиме прес-брифінги у Верховній Раді. Це один із тих кроків, який загрожує перетворити ситуацію в Україні на некерований хаос. Ми бачимо відкрите протистояння нехай частини, але дуже активної частини політикуму з правоохоронними органами. Це дорога до дуже поганих наслідків... Кожен займається піаром замість того, щоб подумати: а чи не зайшли ми надто далеко?».

Його колега Віктор Небоженко робить наголос на міжнародних наслідках: «Напевно, президент Путін висловлює почуття «глибокого задоволення» подіями в Києві. До того ж він, мабуть, оцінив готовність влади в ім’я захисту своїх інтересів, чинити опір американцям. Розгром прозахідних антикорупційних органів НАБУ і САП руками самих українців (АП, ГПУ, СБУ) — про це Кремлю можна було тільки мріяти. А штурм квартири і брутальне затримання політичного противника президента Порошенка і ворога Кремля Саакашвілі в день, коли у Вашингтоні терпляче, але марно чекали ключового борця з корупцією в Україні — генпрокурора Луценка, є справжнім новорічним подарунком Києва президенту Путіну».

А ось думка народного депутата Мустафи Найєма, який досі активно підтримував акції «Руху нових сил», очолюваного екс-президентом Грузії: «Міхеїлу Саакашвілі і його команді варто дати вичерпні відповіді на всі запитання, що постають. Відмовчуватися на звинувачення, висунуті сьогодні прокуратурою, — не вихід. Цілком можливо, що матеріали, оприлюднені Юрієм Луценком, сфабриковані. Але «фінансування Курченка» — той випадок, коли не хочеться гадати. Чи був Дангадзе довіреною особою Михайла? Чи були у нього або його оточення контакти з Сергієм Курченком? Чи отримувала команда Са-акашвілі будь-яку підтримку з Російської Федерації? Мовчання, гасла і ухильні відповіді не прийнятні. В умовах війни з Росією будь-які запитання без відповідей, підозри чи факти, які неможливо пояснити, були б убивчими.

Окремо я хотів би знати: чи справді соратники Міхеїла Саакашвілі в такому тоні і з таким ставленням говорили про акції 17 жовтня (коли під Верховною Радою та на вулиці Грушевського мітингувальники встановили намети. — Ред.)? Це важливо, оскільки для багатьох виглядало зовсім інакше і зовсім з іншими намірами вони виходили на площу...

Зараз важливий тверезий погляд, а не сліпа віра тим або іншим».