Не просто ремесло Віталій НАЗАРЕНКО. Чернігівська область.
Для Анатолія Надточія з міста Сосниця робота по дереву не просто ремесло. Він порівнює її зі священним дійством, у якому поєднуються минуле і сьогодення, живе та потойбічне… Рукотворні роботи цього майстра несуть енергетику його душі. ДЕРЕВ’ЯНІ вироби Анатолія Надточія прикрашають багато лісництв Чернігівщини та інших куточків сіверського краю. Кожний із них — неповторний і тому унікальний. У руках майстра дерево оживає, розкриваючи свій характер. Усе це вимагає не тільки уміння рук, а й роботи душі, вважає Анатолій Петрович і додає, що, мабуть, край, багатий на ліси, заклав у його генах любов до цього ремесла. «За спеціальністю я вчитель креслення і малювання, але попрацювати у школі встиг усього місяців зо два, доки не призвали в армію, — розповідає Анатолій. — А після служби отримав направлення на роботу в деревообробний кооператив — своєрідний цех майстрів. Там і лишився». Скрутні часи призвели до занепаду цехової кооперації. «У Сосниці різьбою по дереву займалося всього четверо майстрів. Потім лишився тільки я — решта змінили професію. Мене виручали працівники лісового господарства, від них завжди мав і маю найбільше замовлень». Роздивляючись створені ним образи, у якийсь момент здається, що вони ось-ось оживуть. «Це не дивно, — всміхається автор, — адже я створюю їх із гарним настроєм, прагну наповнити змістом, теплом на радість усім». З деревом Анатолій Надточій поводиться обережно, ніжно тримаючи в руках. Своїм улюбленим матеріалом називає вербу, вочевидь, через її благородний колір. «Загалом кожне дерево має свої особливості, щоб це відчути, потрібно його слухати, інакше не буде енергетичної взаємовіддачі», — переконаний умілець. Нині, в часи високих технологій, можна купити будь-який предмет декору, не кажучи вже про сувенірні дрібнички. Але майстрів, здатних утілити в шматок деревини могутню ходу ведмедя чи стрибок лисиці, стає все менше. Робота ця не з легких, тому бажаючих опанувати її небагато… |