Анекдоти від Івана

Іван МАРТИШКО.

м. Мостиська

Львівської області.

— Як думаєш, Остапе, наша поліція справедлива?

— Звісно, справедлива, — на собі переконався. Торік я вкрав корову в сусідньому селі. Поліцейський пообіцяв за хабар закрити справу і, коли його одержав, виконав обіцянку.

* * *

— Кіндрате, за що ти вигнав свою Одарку?

— Через 50 років дізнався, що замолоду до неї ходив Кузьма, а вона ж мені завжди клялася, що, крім мене, нікого не любила.

* * *

— Миколо, це правда, що в тебе жінка — синоптик?

— Так!

— Любить тебе?

— А то вже залежить від того, яка погода надворі.

* * *

— Оксано, ти ж знала, що Петро — мисливець і рибалка, а такі люди — невиправні брехуни. То чого ж ти за нього вийшла?

— Бо шукала чоловіка за своїм характером.

* * *

Учителька до батька свого учня-десятикласника:

— Степане Петровичу, ваш Андрійко курить.

— Не може бути.

— Чому?

— Бо вчора під час вечері ми з ним випили по 250 грамів, я закурив, а він мені: «Кидай, батю, от, я вже днів з десять як не курю...»

* * *

До лікаря-терапевта зайшла бабуся й каже:

— Красненько вам дякую, Тетяно Петрівно, за лікування.

— А як ви приймали ліки?

— Оті п’ять п’явок, що ви мені виписали, я купила в аптеці. Засмажила їх на сковорідці з олійкою і прийняла за один прийом. І знаєте: зникли всі болячки, наче корова язиком їх злизала.

* * *

Поліцейський до водія:

— За порушення правил дорожнього руху я сьогодні зупиняю вас уже вдруге.

— Виходить, щастить вам.

* * *

— Де був, Грицю?

— Ходив до Степана.

— І про що з ним балакали?

— Розмовляли на різні теми, і дійшов висновку, що у нього не всі дома.

— А хіба ти не знаєш? Його дочка вийшла заміж за Кривого Остапа, а дружина вже три роки як виїхала на заробітки до Італії.

* * *

— Оксано, ти вийшла заміж?

— Звичайно.

— Яку сім’ю маєш?

— Чоловіка, сина і двох кумів.

* * *

— Петре, ти жонатий?

— Так.

— Дітей маєш?

— Є синок і дочка.

— На кого схожі?

— Дочка на матір — має язик довгий, як у Катерини, а синочок на мене — п’є горілку, як я.

* * *

Шестирічна внучка Настуся до бабусі:

— А чому ви старі?

— Бо маю багато літ.

— А ви позичте мені 10 років і станете молодшою, а я швидше вийду заміж.