• Гаряча тема

«Цар гори»: як багаті та впливові ділять угіддя поблизу Києва

Максим Опанасенко.

hromadske.ua.

Обіцянка уряду надати землю всім учасникам АТО досить специфічно втілюється на місцях. Уже набула розголосу історія, як у Дніпрі ветеранам війни на Донбасі виділяли ділянки на сміттєзвалищах, водночас родичі депутатів отримали ласі шматки біля лісів та озер. Подібна ситуація і неподалік Києва, де у впливового товариша Президента немає проблем з одержанням найкращої землі, а воїни проходять сім кіл пекла, оформляючи документи.

АНАТОЛІЙ Шафранський із Хотова працював у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. На початку війни у свої 59 вирушив на фронт, потрапив у танкову частину. Чоловік каже, що пішов воювати замість синів, призвичаївся і навіть продовжував контракт. Анатолій охоче показує світлини. Пишається побратимами, фронтовою бородою і бойовою машиною, яку ніжно називає «Чаєчка».

Бійцям місцева влада пообіцяла надати земельні ділянки, і в лютому нинішнього року нарешті дійшло до конкретики. За словами Шафранського, він жахнувся, побачивши наділи. Мальовниче село поблизу Києва дало воїнам землю… на смітнику. Щойно повернувшись із війни, чоловік знову змушений воювати, але цього разу не за сотні кілометрів, а в рідному Хотові.

Разом їдемо туди. Авто доводиться залишити подалі — дістатися ділянки можна хіба що трактором. Навколо справді смітник. «Немає ні дороги, ні підведених комунікацій. Держава, яку ми захищали, нас просто «кинула», — обурюється чоловік. І додає, що розумна людина ніколи не взяла б тут ділянку під забудову.

Сільського голову Хотова Миколу Безпечного зустрічаємо біля сільради. Щойно закінчилося чергове засідання. Він запевняє, що кращої землі для ветеранів війни на сході в нього не було й немає: «Із 2002-го жодного квадратного метра в межах населеного пункту не включили... І ми через 15 років викручуємось як можемо, аби щось дати учасникам АТО». Ба більше: навіть такі «ділянки» отримали не всі учасники бойових дій — за словами голови, їх виділили лише першим мобілізованим.

Але буквально за дві години до нашої зустрічі сільська рада з легкістю знайшла кращу землю для одного з найбагатших українців. Хотівські депутати проголосували за виділення чергової ділянки Юрієві Косюку — засновнику «Миронівського хлібопродукту», бренда «Наша ряба», власникові маєтку фантастичних розмірів на пагорбах стародавнього Хотівського городища.

Жодних матеріалів, кадастрових планів чи інших документів депутатам не надали. Сільський голова особисто оприлюднив проект рішення. І сам переконав незгодних. Його аргумент — землю навколо Косюк вже і так придбав: «Ці ділянки перейшли за згодою тих людей, які там тримали городи. Частково викупив, потім протиерозійний яр узяв сьогодні… От ми йому його й дали».

Ця земля прилягає до того самого давнього скіфського городища навпроти маєтку Юрія Косюка. Тут працюють важка техніка і десятки людей. Що саме будується, достеменно не знають навіть вони. Забудова впритул до археологічної пам’ятки — скіфського городища, нагадаємо, остаточно узаконена голосуванням тих же депутатів Хотівської сільради. Торік вони вирішили, що межі городища треба зменшити. Заради маєтку Косюка.

Чому ж одні отримують землю на смітниках, а інші — мало не в охоронній зоні історичної пам’ятки? Сільський голова несправедливості в цьому не вбачає: «Ніякої лояльності особисто до Косюка немає, він звичайний громадянин, у якого є можливість щось збудувати — і він будує».

Утім, декларація і статки Безпечного наводять на роздум. Чи задарма сільський голова допомагає мільярдерові одержувати все нові земельні ділянки? У самому Хотові в голови два чималі будинки. Третій на цій ділянці записаний на доньку Наталю Ошерову. Вона ж нині може вважатися й сусідкою Юрія Косюка, бо є власницею майже гектара землі поблизу обійстя мільярдера. Ще один будинок і земельну ділянку Безпечний має в елітних Підгірцях неподалік Києва, у закритому садовому товаристві просто на березі озера.

Молодша донька сільського голови Хотова Юлія з 2014-го володіє квартирою в одній з місцевих новобудов, а також господарськими спорудами й вісьмома паркомісцями у середньому по 70 000 гривень кожне. Торік навесні, напередодні голосування Хотівської сільради щодо узаконення нових меж скіфського городища, донька Безпечного стала власницею новенького Volkswagen Jetta вартістю понад півмільйона гривень. Ціна лише цього авто перевищує офіційний дохід родини сільського голови за цілий рік.

Пояснює такий достаток місцевий посадовець дуже просто: «Два будинки я успадкував від батьків. Живу на батьківщині, на цій землі мешкали два покоління моїх родичів. Це ніяким чином не стосується розбудови Косюка».

Окрім сільської ради, у зменшенні площі скіфського городища взяло участь і місцеве комунальне підприємство «Хотів». Саме воно є власником землі, де розташовується археологічна пам’ятка. І не надто протестувало проти передачі частини під маєток мільярдера. Керівник підприємства Євген Волошин, схоже, також живе не на одну зарплатню. Нині добудовує розкішний маєток. До речі, на одній вулиці із сільським головою. Навпроти ще один його будинок, трохи скромніший.

Волошина зустрічаємо біля сільради. Чоловік приїздить сюди на позашляховику Volkswagen Tuareg. Питаємо про городище. Й отримуємо ледь не зізнання: «Так, я причетний до цього, тому що земля могла взагалі невідомо куди зникнути. І краще, що залишилось 16 гектарів, ніж узагалі нічого». Волошин бігцем розповідає: дійсно сприяв виділенню ділянки не лише як комунальник, а і як депутат сільради. Можливо, допомога мільярдерові та «правильні» голосування і пояснюють походження статків? Чоловік помітно нервує: «Я працюю в державному комунальному підприємстві 16 років. Це не свіжа купівля. У мене була квартира. Я продав її і побудував будинок». І раптом згадує про власний бізнес: «Працював у нафтовій компанії комерційним директором чотири з половиною роки, в «Укравто», мав там акції… У мене жінка довгий час працювала у Хотові в школі, отримала ділянку, я її продав, зібрав гроші і побудував будинок. Дочка в аспірантурі навчалася, стипендію отримувала, викладала, теж допомагала».

Тим часом Хотівське городище з такими апетитами місцевих можновладців може зникнути зовсім. Люди гомонять, що забудовувати його збираються з усіх боків. І поки Анатолій Шафранський та інші учасники бойових дій воюють за обіцяну їм державою землю, сільський голова намагається приспати їх черговими обіцянками навести лад на їхніх ділянках. Коли? «Коли буде фінансова можливість», — відповідає Безпечний.