• Політтехнологам на замітку

За алфавiтом

_{(Розповідь Петра Притули із села Драбинівка)}

Записав

Володимир ЛЮТАРЕНКО.

с. Мокрець

Ізяславського району

Хмельницької області.

Те, що на перших виборах до Верховної Ради уже самостійної і незалежної України по нашому виборчому округу із 13 претендентів у депутати Верховної Ради, серед яких було 4 юристи, 2 вчені агрономи, 1 письменник, 3 кандидати наук, за підрахунком голосів на виборах переміг мій кум, комірник колгоспу Яресько Клим, було як грім з ясного неба. Бо ж коли три місяці перед тими виборами висували кандидатури і голова сільської ради Онисько Печериця на сільському сході сказав, що не завадило б висунути кандидатом у депутати когось із нашого села, а завфермою Микита Пундик, будучи в той день напідпитку, вигукнув, що кращої кандидатури за Яреськову не може бути, люди, сміючись, проголосували за це, бо ніхто не вірив, що з села може хтось пробитись у парламент.

Невдовзі в районі зареєстрували Яреськову кандидатуру. Директор нашої восьмирічки написав для нього програму.

І почалась передвиборна кампанія. По всьому району в клубах і на стовпах висіли плакати з портретами кандидатів (серед них і Яреськів) та їхніми програмами. Про них говорили по радіо, писали в газетах. Що­правда, ті 12 ще й їздили по всьому району, виступали перед виборцями, клялись, обіцяли. А Яресько весь цей час присвятив будівництву хати для дочки і зятя та відгодовував трьох кабанів, двох із котрих перед самими виборами відвіз і здав на м’ясокомбінат, а третього зарізав для себе.

Настав день виборів. Наше село проголосувало за Яреська дружно — все-таки свій чоловік та й нами висунутий. А от те, що більшість виборців по інших селах округу також проголосували за нього, було загадкою. Адже Яресько відомий тільки в нашому селі, а по інших його ніхто не знав і в очі не бачив. Навіть колишній перший секретар обкому, якого всі знали, за якого цілий місяць його довірені особи та кілька груп підтримки безупинно вели агітацію, набрав удвічі менше голосів. А за Яреська проголосував аж 51 відсоток виборців.

Та факт розкрився сам по собі, вже коли Яресько в новому костюмі сидів у залі засідань Верховної Ради (по телевізору показували), а до нашого села приїхав із сусідньої Карпилівки мій хрещений батько до млина та, змоловши зерно, відвідав мене. За столом мене взяла цікавість:

— Хрещений, а за кого ви голосували?

— Та бач, Петре, я і сам не знаю. В день виборів прийшов із Ганною на дільницю, а там нам по списку в руки. А в тій бомазі аж 13 прізвищ, що і сам не добереш. Та й окулярів не взяв із собою. Тож кожному такому, як я, пояснювали, що в тому списку є 13 кандидатів, а проголосувати потрібно за одного, а для цього треба 12 викреслити, а одного залишити. Так всі і зробили: 12 викреслили, а останнього залишили.

Виходить, що й по других селах така ж штука вийшла. Виявляється, у бюлетенях прізвища кандидатів були надруковані за алфавітом. І Яресько там ішов останній — тринадцятий. От і проголосували всі за нього. Та як би там не було, а свого парламентарія тоді ми мали. Хоч толку з нього було, як з бика молока. Зате Яресько з тих виборів зиск мав гарний. Отримав квартиру в Києві, приватизував і поселив в ній дочку із зятем. Сам уже на пенсії (депутатській), живе в селі, а в Києві має рідних людей, яким регулярно постачає картоплю та сало.

А от сьогодні за кого голосувати, уже й не второпаю. Аж під чотири сотні якихось різних партій, фракцій та блоків. Усі гарно агітують. Із народом зустрічаються, навіть в наше село газетки привозять, гречані крупи, ситцеві теніски з портретами їхніх лідерів і назвами партій, кулькові ручки, блокнотики і календарики. І все це роздають безкоштовно. Обіцяють зарплати і пенсії підвищити, тарифи на газ і електроенергію зменшити, асфальтову дорогу до села прокласти і ще багато чого гарного для народу, кажуть, зроблять. А хто з них кращий, хто каже правду, а хто, вибачте, бреше — спробуй розберись. От і думаємо. А дарунки беремо. Хоч щось маємо. От тільки цікаво: де вони гроші на це все беруть? Невже з наших же кишень?!