• Бувальщина

«Газон» як фактор

Василь ТИТЕЧКО.

с. Корост

Сарненського району

Рівненської області.

Батьки з кількома найближчими родичами повели сина свататися в сусіднє село.

...Дівчина, як належить, дала згоду на шлюб, а щасливі батьки запросили шановних гостей до столу, аби відзначити знакову подію.

Посідали свати та й сидять мовчки. Батько молодої припрошує до частування. Налив по першій чарочці — всі дружно випили й далі тихцем вечеряють. Налив по другій — те ж саме. Їдять усі мовчки, і хоч би хто слово зронив. Напевно, вплинув той фактор, що всі між собою були незнайомі, крім, звичайно, молодят, тому й балачки спільної ще не знайшли.

Мати молодого, побачивши це, заходилася виправляти ситуацію. Підвівшись із-за столу, звернулась до свого чоловіка:

— Знаєш що, Миколо? А «Газон» твій — справжня консервна бляшанка!

Який же чоловік стерпить таке? Одразу вдався до словесної перепалки:

— Та що ти про мою вантажівку знаєш? Я на цій машинці півжиття за кермом провів, безліч доріг об’їздив, дітей наших вигодував, пенсію заробив! Мелеш, жінко, казна-що, аж слухати гидко! «Газончик» для мене, наче батько і мати, наче син рідний…

На останньому слові Микола осікся, згадавши про сина.

Господарі та гості від почутого й побаченого трохи розворушились, ожили, загомоніли. Врешті знайшли про що побалакати. А мати молодого, піднявши чарку, урочисто виголосила:

— Давайте вип’ємо за наших молодят... А заразом і за Миколиного «Газона»! Виходить, надійний він у нас фактор для дискусії. Навіть тут, за столом, компанію згуртував... Оце, я розумію, машинерія! Золото!..