• За покликом серця

Стежкою добра

Борис ЯРОШИК.

с. Малий Мидськ

Костопільського району

Рівненської області.

УСІ ми пам’ятаємо українських меценатів минулих століть, які частину власних статків віддавали на розвиток України. Хочу повідати про їхнього сучасного нащадка — поліського благодійника Віктора М’ялика. Народився він у селі Воронки Володимирецького району Рівненської області в багатодітній сім’ї. Але щастя в родині не було. Із 12 дітей вижило тільки четверо, зокрема й Віктор. У 13 років залишився без матері, а в 14 ще й без батька. Свою трудову діяльність розпочав у місцевому колгоспі. Односельчани, близькі люди допомагали йому чим могли. Саме тоді Віктор і зрозумів, наскільки важлива у тяжку хвилину підтримка небайдужих людей. І дав собі обіцянку: добром віддячити за добро.

Здобувши спеціальність столяра-різьбяра, пішов у самостійне життя. У 16 років поїхав разом із бригадою на заробітки. Бралися за найважчу і найнебезпечнішу роботу. Зібравши трохи грошей, організували власну справу. Сьогодні зводять житловий комплекс поблизу Києва. Ставши успішним бізнесменом, Віктор Ничипорович не запишався, майже щотижня буває на своїй малій батьківщині. Не перерахувати всіх добрих справ, які він зробив для краян! Допомагав дитячим садкам, школам, лікарням. Не забуває Віктор М’ялик і учасників АТО. А ще допомагає розбудовувати інфраструктуру сіл. Ось лише один із прикладів. Роками, щоб із сусіднього села Млинок Зарічненського району доїхати до Великих Телковичів Володимирецького, треба було робити гак і долати зайві 80 кілометрів. Розділяла ці села річка. Коштом благодійника закупили матеріали і звели міст через річку Стир. Люди безмежно вдячні за надану допомогу.