• Ну і ну!

Поїхати і не повернутись

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Нещодавно мало не всі ЗМІ Дніпропетровщини не без гордості повідомили, що у Верховній Раді України відкрилася фотовиставка «Обличчя нових громад», присвячена досягненням об’єднаних територіальних формувань області, створених протягом останніх двох років. Зміни на краще в інте-
ресах людей — головний мотив експозиції.

У СЕЛАХ та селищах, запевняли світлини виставки, будують і капітально ремонтують медичні заклади, школи, дитсадки і клуби, особлива ж увага — сільським вулицям і дорогам. Скрізь усе оновлюється, квітне і пахне! Сільська молодь, яка донедавна ладна була виїхати куди завгодно, аби тільки не зоставатись у потрощених і розграбованих селах, сьогодні задоволена новими умовами проживання…

Децентралізація, продемонстрована у всій своїй красі, повною мірою стосувалась і Дніпропетровщини. Хвала місцевій владі!

І треба ж такому статися, що саме в дні виходу газет із цим самозамилуванням на корпункт «Сільських вістей» зателефонували із села Кам’янка Апостолівського району. Жителі повідомляли: дійсно, зараз від них виїхати важко, але не через те, що не хочеться, а тому, що нічим їхати. Ще з літа маршрутні автобуси, які часто бігали через їхню Кам’янку та сусідні села в райцентр і Дніпро, скасували свої рейси. Колишня сільська рада, що першою в області влилась у першу тут об’єднану територіальну громаду, залишилася без транспортного зв’язку.

Причина стара, як світ. Звідусіль до Кам’янки і, певна річ, від неї дороги настільки розбиті, що їх уже не подолати й на танках, не те що автобусами. Село опинилося ніби на острові. По найнеобхідніше і ліки насамперед люди змушені пішки діставатись електрички, щоб на ній потрапити до райцентру. Ціну дороги туди й назад добре знає Олеся Козирик, яка змушена регулярно купувати в райцентрі необхідні медикаменти для матері. Хіба тільки вона?

Цей дзвінок розпачу застав нас у мандрах районом, тож було прийнято рішення, зробивши гак, заїхати й до Кам’янки. Незабаром довелося пошкодувати про те, що зважилися на необачну подорож туди, де кінчається асфальт. Дорога — суцільна пастка для водіїв: ями, розломи, вибоїни… Смуга перешкод, а не автомагістраль. Схоже, що такий же стан доріг і в сусідніх із Апостолівським районах — Криничанському та Софіївському.

Тому водії районних маршруток і відмовилися від поїздок через населені пункти колишньої Кам’янської сільради. «День їздиш, а потім два-три дні ремонтуєшся, запчастин не напасешся! Та й небезпечно возити пасажирів трасою, кожний метр якої загрожує аварією. Однак найгірше те, що в тутешніх краях лишилося зовсім мало доріг, якими ще можна проїхати», — непокояться водії.

Працівники відповідного департаменту обласної адміністрації пояснили, що «70 кілометрів автотраси занедбаними селами не належать до значимих в області». Вони другорядні, суто місцевого значення, тому й руки до них, за словами начальника обласної служби автодоріг Геннадія Немоги, не доходять…

Варто додати — як і до всіх доріг між селами і селищами навкруг Кривого Рогу та в бік Нікополя й обласного центру. Їхній стан місцеві водії характеризують як «поїхати ними і не повернутися». Звучить застережливо, навіть загрозливо…