• Зі щоденника орнітолога

Шпаки

Валентина БУГРІЙ.

м. Долинська

Кіровоградської області.

Понад річкою долина,

трохи вище — гай.

У долині тій калина, ніби

Божий рай...

Щовесни у ту долину і чарівний гай.

Прилітала вся пташина, — радій

і співай!

І співала та пташина

райдужні пісні,

їм раділа вся долина, дерева й кущі...

Та одного дня ясного

там з’явився шпак,

обдурив вже не одного,

на це був мастак...

Казав: треба у долині нове будувать,

щоб житло кожній пташині

можна було дать...

Мовчки слухала пташина

шпака отого,

та житло кожній родині

потрібне було...

Інші слухать не хотіли

теревені ті,

знялись мовчки й полетіли,

звички в них прості...

Налетіло у долину багато шпаків,

шаруділи, лопотіли,

хто і як хотів...

І вони зразу ж дістали і долину,

й гай,

шматували і ламали, нівечили рай...

Повернулася пташина

у колишній рай,

подивитися хотіла на долину й гай.

Подивитись, поспівати пташині пісні,

ще й нові хатки дістати,

бо старі тісні...

Та все зникло, кудись ділось,

ніби й не було.

Ще й там лихо поселилось,

яке там житло?..

Так лишилася пташина без гаю

й житла,

їх шпачина обдурила і завдала зла...

Й між людьми таке буває

в нелегкий наш час...

І шпаків тих вистачає, звісно,

й поміж нас.

На плечах всім треба мати

голови свої...

І шпакам недовіряти,

й не губить гаї.