• Людина та її справа

Токар із комп’ютером

Ігор ТАБІНСЬКИЙ.

Львівська область.

ВІН працює у невеличкому орендованому приміщенні, обкладеному від підлоги до стелі розмаїтим технічним арсеналом із токарної справи: різці, свердла, плашки, мітчики, кулачки. На одній із поличок — матеріали з міді, латуні, бронзи, ебоніту, на іншій різне — від нержавійки, оргскла до шматка труби завдовжки два сантиметри. А ще у майстерні є комп’ютер, на якому чоловік спершу моделює деталі, вираховує параметри, а вже потім всідається за верстат.

64-річний Омелян Винар за професією — інженер-конструктор вищої категорії. Має три технічні освіти: Хустський технікум, Ужгородський університет та Івано-Франківський інститут нафти і газу. В Мукачеві на заводі комплексних лабораторій працював керівником групи металообробки, затим був ведучим конструктором у Львівському філіалі союзного Інституту трикотажної промисловості. Доки не настали непрості дев’яності, коли більшість таких, як Омелян, залишились без роботи. Але чоловік у відчай не впав, бо мав і голову, і руки золоті. Разом із однодумцями заснував підприємство з розробки, проектування, виготовлення, реалізації, обслуговування й ремонту стоматологічного обладнання та інструменту. 15 літ успішно працювали, налагодили випуск понад 65 найменувань продукції. А далі — криза. З восьми працівників стало п’ять, а згодом Омелян Винар залишився сам.

Нині він пенсіонер і міг би, сидячи на дивані, орудувати телевізійним пультом. Ба, ні. Щоранку спішить у свою майстерню. Сусіди, приятелі, знайомі постійно просять Омеляна Винара щось змайструвати, полагодити. А кого ж іще? Гарного токаря нині з вогнем не знайдеш.

— Звідкіля ж їм узятись, якщо на Львівщині залишилося всього три-чотири училища, де готують токарів? — розмірковує власник майстерні. — Але і у них проблема: де молодим фахівцям потім стажуватись, куди влаштовуватись на роботу? Це колись Львів пишався заводами — від «Сільмашу» до «Кінескопа», — і скрізь були потрібні робітники. А тепер, на превеликий жаль, у державі мало затребувані висококласні фахівці. Вона не зорієнтована на національного виробника. Подивіться, я ж ремонтую у своїй майстерні здебільшого закордонні прилади. Де українське?

...Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект «Купуй українське, плати українцям». Може, він, прийнятий із часом у цілому, дасть поштовх до того, щоби ми нарешті перестали відкривати «забігайлівки» і зайнялися власним виробництвом, малим, середнім, на рівні досвідченого інженера-конструктора вищої категорії чи, якщо хочете, токаря.

На фото автора: Омелян Винар у майстерні за роботою.