• Прошу слова

Криза професії

Любов СЕМУКА.

с. Левенцівка

Новомосковського району

Дніпропетровської області.

МІЙ нинішній статус — пенсіонер, ветеран педагогічної праці. Час од часу відвідую Устимівку, мою малу батьківщину, що на Полтавщині. Побачене там і змусило мене взятися за перо.

...Восьма година ранку. Із автобуса, що прямує на Глобине, виходить гурт пасажирів (нарахувала восьмеро) і прошкує в центр села. «Якась туристична група чи команда інспекторів?» — висловлюю вголос припущення. «Ні, це вчителі з Семенівки (за 10 км). Вони щодня приїжджають у школу на роботу», — пояснила молода жінка, що стояла поруч. Почуте мене вразило. Раніше у нашій школі деякі предмети теж читали учителі з Семенівки, але щоб стільки... «А де ж свої?» — не стримую цікавості. «Не хоче нині молодь опановувати цю професію», — каже молодичка.

Так, учителем не кожен піде, бо це дуже непроста робота. Це спосіб життя: сподвижницький і творчий. Ти майже цілодобово на очах своїх односельчан, твої вчинки і слова стають набутком їх свідомості. Як на виду й твої вихованці та їхні батьки. Пам’ятні вчительські рейди вечорами по домівках учнів із метою перевірки їх готовності до завтрашніх уроків.

Бачила темної пори підлітків, що бродять, мов неприкаяні, у пошуках розваг. Раніше учні після уроків були зайняті гуртковою роботою. Пам’ятні шкільні предметні вечори, славився духовий оркестр, що працював при місцевому будинку культури. Ця будова села 1970-х прослугувала людям лише чверть віку, нині наказала довго жити. Руйнація, що вихром промчалася в 1990-х, не оминула і нашого села. Однак не все чорним по чорному. Школі є чим пишатися. Є гідні достойники, заслужені люди — вихідці з моєї альма-матер. Та побачене оптимізму не додає, а породжує тривожні роздуми, в результаті яких дещо прояснилася причина того незбагненного «не хочу на вчителя». Спричинила таку антипедагогічну фільтрацію криза моральності в нашому суспільстві. Не завжди в оціночних судженнях про події, явища в нашому суспільстві (зокрема і школі) правильно розставляються моральні акценти. Часто чую: вчитель не повинен... А учень повинен? Тож не дивно, що після деяких конфліктів, показаних на всю Україну, майбутні випускники не хочуть обирати фах учителя, стезя якого вимощена не гладеньким асфальтом, а бездоріжжям, де ледь не щодня можна раптово спіткнутися.