• Слід на Землі

Реформа не повинна руйнувати

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Анатолій Давидович Пучка свою трудову діяльність розпочав у роки колгоспного ладу. Йому, 22-річному, довірили посаду головного агронома одного із сіл Покровського району. Згодом здібного керівника-спеціаліста помітили в районі, перевели на партійну роботу. З початком перебудови він очолив колгосп «Україна», на той час чи не найвідсталіший в області.

УЖЕ ЧЕРЕЗ три роки господарство зміцніло, стало прибуткове. Перші зароблені 25 мільйонів гривень витратили на розбудову соціально-побутової сфери. Зокрема, село Маломихайлівка прикрасилося новою школою, впорядкованим та ошатним сільським проспектом, стадіоном. Очолюване Анатолієм Давидовичем ТОВ «Україна» продовжувало дивувати. Всупереч прогнозам чиновників, які вважали цей успіх тимчасовим і пророчили його занепад, воно вийшло на перше місце в області за урожайністю пшениці, намолочуючи з кожного гектара понад 80 центнерів.

Обмежитися здобутим не в характері Анатолія Давидовича. Залишивши «Україну» на сина Олега, він переїхав у сусідню Гаврилівку, де господарство давно сиділо на мілині. Колись тут був колгосп «Зоря комунізму». Хоча друге слово з назви прибрали, але «Зоря» так і не засяяла. Все змінилося, коли сюди прийшов господарювати Анатолій Пучка. Він наочно продемонстрував, як треба здійснювати і перебудову, і аграрну реформу. «Будь-яка реформа не повинна руйнувати самого села, його традицій, звичаїв і духовних джерел, — вважає. — Якщо не стане заможного села із комфортними умовами проживання, не стане й нашої держави, не стане власного хліба на наших столах».

Тракторист Володимир Зайцев, комбайнер Віктор Моргуль, завтоку Олександр Горбань, іще цілий гурт механізаторів та водіїв в один голос твердять: колишнє життя господарства і села не порівняти з нинішнім. Пучка роботу дає всім. Не лінуйся — тоді й матимеш гарний заробіток.

«Як його вистачає на все?» — дивуються люди. А й справді, як? Сьогодні Анатолій Давидович іще й гендиректор ТОВ «Дібрівське», що у селі Великомихайлівка. Колись справи тут ніяк не ладналися, тож і спорядили селяни ходаків до Пучки: чи не візьметься він і за їхнє господарство, щоб вивести його у прибуткове? Звісно ж, відмовити він не зміг. За кілька років «Дібрівське» доросло до рівня інших. Так і керує один гендиректор двома аграрними підприємствами.

Головним мірилом успішності в аграрному секторі Анатолій Пучка вважає врожайність зернових. Оскільки твердо переконаний, що ми спроможні вирощувати й збирати хліба рівно удвічі більше, ніж нині. Запорука цього — трипільна система використання землі. У зоні, котру часто-густо оминають опади, а спекотних днів більше, ніж потрібно, застосування пару є порятунком. Через два літа на третє у всіх господарствах Пучки полям дають спочити. Гендиректор каже, що це єдиний вірний спосіб нагромадити у ґрунтах вологу та зберегти їхню родючість. Технологія не дешева, бо від однієї осені до наступної доводиться разів зо два дискувати чорні пари та ще й культивувати чотири-п’ять разів. Ця технологія для багатьох аграріїв неприйнятна: мовляв, чорний пар означає, що земля цілий сезон гуляє. «Не гуляє, а відпочиває і набирається сил, щоб віддячити стократ — від 60 до 80 і більше центнерів озимої пшениці», — каже на це Пучка.

Зараз він задумав упровадити чергову новацію. Оскільки густо культивувати тепер доводиться не лише соняшник, а й ріпак, то аграрник планує застосувати чотирипільну методику обробітку угідь. Українські чорноземи потребують чергування культур зі стрижневою та мичкуватою кореневими системами, вважає хранитель землі. Так називають селяни Анатолія Давидовича. А ще кажуть, що такі, як він, мають керувати країною. За рівнем мислення, масштабом діяльності, духовністю, уболіванням за долю України та села Анатолій Пучка недосяжно вищий за нинішніх чільників держави. Бо він українець, який хазяйнує на своїй, Богом даній, землі.