• Гаряча тема

«Швидка» не для всіх

Олена БЕГМА.

Нині в Україні у рамках медичної реформи впроваджуються зміни у систему служби «103». У суспільстві виникло багато запитань стосовно її діяльності. Наприклад, чи правда, що лікарі «швидкої» вже не виїжджають до дитини з температурою 40, а хворі з інфарктом мусять самі добиратись у лікарню?

ЛЮДИ хвилюються, бо не розуміють логіку реформування цієї служби. Часом сприймають зміни, мало не як вирок для себе. Як, скажімо, 64-річний житель одного з сіл на Хмельниччині Микола Григорович, який днями зателефонував до редакції. Він «гіпертонік» із багаторічним стажем. Трапляється, що у нього різко підвищується кров’яний тиск, бувало, навіть непритомнів. Так сталось і днями. Дружина — мерщій викликати «швидку». Проте диспетчер повідомила: «Це випадок не екстреної допомоги, а невідкладної… Передаю його у поліклініку».

Відмова «швидкої» приїжджати стала прикметою сьогодення у різних областях. Люди обурюються, вважаючи, що в такий спосіб їх позбавляють надії на порятунок. Нетямущому, либонь, народові виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун вирішила розтлумачити, що й до чого.

На сьогодні відому службу «103» поділено на два окремих функціональних підрозділи: екстреної та невідкладної допомоги. Тому диспетчер, який приймає дзвінок до «швидкої», вирішує, яку бригаду медиків до вас направити. Час реагування екстреної офіційно регламентований: близько 8 хвилин у містах та 20 — у сільській місцевості. Додаткові 10 хвилин даються при непередбачуваних ситуаціях, як-от складні погодні умови. Невідкладна допомога зазвичай прибуває впродовж години або й двох.

Істотну різницю у часі владна чиновниця мотивує передовсім критичністю стану людини, який було законодавчо прописано у попередні роки, ще при створенні Національної служби порятунку, до якої належить екстрена допомога. Найкритичніші — це ДТП, інфаркт, інсульт, кровотеча, важка черепно-мозкова травма, задуха, блювота з кров’ю, гострий психічний розлад, травми (перелом, опік, вивих, удар електрострумом)…

А тепер — перелік випадків, коли ви маєте викликати не «швидку», а невідкладну допомогу. До таких належать висока температура з кашлем і болем у горлі; головний біль із запамороченням; біль у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз); підвищення артеріального тиску; больовий синдром в онкологічних хворих; загострення хронічних недуг у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківнику, хвороб нирок, суглобів… Іще є багато симптомів, із якими, викликавши «швидку», ви можете стати... правопорушником. Бо завідомо хибний виклик пожежної охорони, міліції, «швидкої медичної допомоги» або аварійних служб тягне за собою відповідальність. Теоретично за непрофільний для «швидкої» виклик на вас може бути складений протокол і виписаний штраф.

Чільниця МОЗ наголосила, що приїзд карети «швидкої» через високу температуру є «надто нераціональним використанням» ресурсу Національної служби порятунку. Також повідомила, що невідкладна допомога незабаром має взагалі стати однією з функцій первинної ланки меддопомоги.

А що насправді це означатиме для рядових громадян, пояснює визначений реформою фінансовий статус цих двох служб. Річ у тому, що екстрена допомога завжди, за будь-яких умов для будь-якої людини, буде оплачуватися державою. Тоді як витрати на невідкладну покриває місцевий бюджет, а невдовзі, як заплановано у реформі, частково це робитимуть і пацієнти — після надання допомоги їм виставлятиметься рахунок. Тобто людей змусять платити за так звані непрофільні для «швидкої» виклики. Морально чиновники МОЗ уже готують нас до цього, розповідаючи про успішний досвід у цій сфері розвинених країн. Тільки мовчать владці, що до зарплат і пенсій тих же американців, німців чи французів, та й до належних медичних послуг українцям — як до неба рачки.