• З літопису наших днів

Річ не у грошах

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

На Дніпропетровщині почастішали випадки вандалізму на кладовищах: зловмисники вирізають і виламують усе металеве, насамперед хрести та огорожі. Цілий «рейд» здійснили вони цвинтарями сіл у дальніх районах — Васильківському, Юр’ївському, Межівському. Знайшлися негідники, які розграбували тут могили до останнього залізного прута.

НАВІТЬ у Дніпрі орудують, утративши совість, «металісти з великої дороги». Подейкують, нібито їх «заохотило» до цього рішення міської ради щодо подальшої заборони обносити будь-якою огорожею могили. Дніпровська мерія таким чином воліє кладовища прирівняти до європейських — скромних і цивілізованих, без «парканів» і помпезних пам’ятників. Тож вандали й поспішають руйнувати останні «помешкання» померлих, турбуючи їхній прах заради кількох кілограмів брухту.

Особливий гнів викликало те, що сталося нещодавно на центральному кладовищі міста Павлоград. Хтось поглумився над пам’ятниками сімох загиблих у зоні АТО земляків. Полеглі бійці вже не можуть себе захистити, тож негідники геть потрощили меморіальні плити, вийнявши з них сталеві конструкції й арматуру…

Після скоєного працівники комунального підприємства «Спеціалізована агенція «Ритуал» спершу запровадили цілодобову охорону, а потім установили мережу відеокамер. «Зображення з камер подається на пульт чергових нашого підприємства, — пояснює директор агенції Андрій Дубовський. — Надалі плануємо забезпечити такі трансляції до міського відділення Національної поліції й міськвиконкому». Також на цвинтарі урегулювали доступ відвідувачів — тільки вдень із 8-ї до 17-ї години. Цю ініціативу підтримав міський голова Анатолій Вершина. Дякують містяни і керівництву КП «Павлоград-Світло» — підприємство змонтувало на кладовищі потужні прожектори.

Міська рада пообіцяла обладнати відеокамерами, а також встановити освітлення в усіх тутешніх місцях поховань, на що знадобиться понад 350 тис. грн. Це не враховуючи витрат на подальше утримання охоронних служб. Але у такій справі думати про витрати недоречно. Дуже болить наруга над померлими, випадки якої, на жаль, не припиняються.

У селі Грушівка Апостолівського району нещодавно відкрився «культурний» заклад для молоді — нічний клуб. І все б нічого, якби не закономірність, яка спостерігається тут останнім часом. На ранок після майже кожного нічного дозвілля у клубі частина бетонної огорожі на цвинтарі, що поруч, перетворюється на друзки. Цю огорожу навколо місця поховань загиблих у Другій світовій війні, а тепер і земляків, що гинуть у зоні АТО, звели позаторік небайдужі селяни. Ще за першим разом, коли розтрощили шість секцій стіни, сільський голова Валерій Попельнюк подав до поліції заяву про скоєний злочин. У відповідь — мовчання. Через тиждень зруйнували ще вісім секцій. Цього разу в село прибула оперативна група, але обмежилася лише складанням схеми місця злочину — ніякого опитування відвідувачів, керівників розважального закладу, жителів села не було. Як наслідок — через тиждень після нічного «відпочинку» розбили останні 32 секції. Розуму замало, совісті — теж, а зайвої енергії після «всеношної» хоч відбавляй, і дівати її більше нікуди. Саме того дня сільрада отримала листа від поліції, в якому йшлося про припинення розгляду заяви. Мовляв, державі збитків не завдано, а для місцевих мешканців, які за свої гроші збудували огорожу, вони незначні. Ось так.

Із цим висновком категорично не згоден Валерій Попельнюк. «Чи буде у людей бажання надалі докладати сили до благоустрою села? Та й річ не в умисному пошкоджені чужого майна, — обурюється діями поліції Валерій Олексійович, — а у вандалізмі та плюндруванні пам’яті людей, які загинули, захищаючи рідну землю. Такого пробачати не можна».

Щось таки з нашим суспільством коїться недобре…