• Запитання — відповідь

Підводні камені цивільного шлюбу

Ліна ПАСЬКО.

«Моя донька вже рік живе з чоловіком у так званому цивільному шлюбі. Каже, що має такі самі права, як і в офіційному. Чи справді це так?» — цікавиться Валентина Гончарук із села Довжок Кам’янець-Подільського району Хмельниччини.

СТАТТЯ 74-та Сімейного кодексу України хоч і не повною мірою, але все ж таки прирівнює «фактичний шлюб» до зареєстрованого. Проте на практиці в рамках офіційно зареєстрованого союзу подружжя більш захищені в питаннях поділу майна. Особливо ця проблема набуває гостроти тоді, коли право власності на майно було оформлене лише на одного з подружжя. Тоді інший залишається не застрахованим од відчуження майна законним власником без отримання згоди партнера.

Якщо перед чоловіком та жінкою постає питання поділу майна, набутого ними під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, вони мають право поділити його в добровільному порядку шляхом укладання нотаріально посвідченого договору та визначення частки майна, належної кожному з них. У разі недосягнення згоди в результаті перемов залишається єдиний спосіб — судовий.

Особа, яка хоче довести своє право на частку спільно набутого в цивільному шлюбі майна, може подати до суду позовну заяву про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на частку в сумісній власності.

Насамперед необхідно довести факт проживання однією сім’єю та те, що майно, яке підлягає поділу, належить подружжю на правах спільної сумісної власності. При цьому важливо з’ясувати час, з якого особи почали фактично жити однією сім’єю. Основними доказами для встановлення факту проживання однією сім’єю служать покази свідків. Не зайвими будуть і фотокартки, відеозаписи, з яких вбачається спільне проживання, ведення побуту, проведення дозвілля, відпочинку тощо. Якщо в осіб, що проживають у цивільному шлюбі, є спільні діти, свідоцтво про народження буде вагомим доказом для встановлення факту проживання однією сім’єю. В разі реєстрації осіб у квартирі чи будинку, що підлягає поділу, доказом стане реєстраційний запис у паспорті.

Важливо не просто довести факт спільного проживання, під час якого було набуте спірне майно, а й те, що особа, яка претендує на право власності на нього, зробила грошовий внесок у його придбання. В такому випадку квитанції та чеки слугуватимуть доказами у справі.

Водночас, коли жінка або чоловік хоче довести суду, що спірне майно було придбане не за спільні кошти, а за її (його) власні, необхідно додатково надати суду докази недостатності у другого фінансової спроможності для його придбання.

Варто також зауважити, що в цивільному шлюбі часто трапляється так, що після смерті одного з подружжя другий за умови відсутності заповіту може не успадкувати майно, спільно набуте за період проживання. Адже відповідно до положень Цивільного кодексу до першої черги спадкування за законом належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця й народжені після його смерті, той із подружжя, який пережив спадкодавця, і його батьки. Особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім’єю (це, зокрема, і цивільні чоловік або дружина), включається лише у четверту чергу спадкування за законом. При цьому має значення час проживання разом зі спадкодавцем — він має становити не менш як п’ять років. Особі, яка проживала в цивільному шлюбі зі спадкодавцем, щоб довести своє право на частину спадщини, знову ж таки необхідно звертатися до суду.

Коли пара закоханих прагне створити сім’ю, нехай навіть без штампа в паспорті, вони рідко замислюються про те, що кохання може згаснути і доведеться розлучитись. Утім, не узаконюючи своїх сімейних стосунків, цивільне подружжя після розлучення ризикує не мати всього спектра цивільних прав та обов’язків на відміну від офіційно зареєстрованого. Адже закон, який наче й урівнює в правах тих, хто проживає в офіційному та цивільному шлюбі, усе ж таки більше захищає перших. Наприклад, укладати шлюбний контракт має право тільки офіційно зареєстроване подружжя, а його укладання особами, які не перебувають у законному шлюбі, є підставою для визнання цього документа недійсним.