Хвиля сміху з Бердянська

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.

м. Бердянськ

Запорізької області.

Якщо чоловік перестає голитися щодня, міняти шкарпетки, вибачатись, говорити компліменти, дарувати квіти... Все! Заспокойся: він точно ваш!

* * *

Розмовляють два приятелі:

— Я одружився, тож тепер курити не можна, пити не можна, на жінок дивитися не можна!

— Не шкодуєш?

— Шкодувати теж не можна!

* * *

— А ти можеш орієнтуватися по зорях?

— Авжеж!

— Навчи.

— Це дуже просто! Де зорі — там небо...

* * *

Люся не знала, що вона вагітна і виходить заміж. Але сусіди брехати не стануть.

* * *

Сидять дві старі бабці на лавочці і розмовляють. Раптом одна з них каже:

— Слухай, мені так соромно! Ми з тобою стільки літ знайомі, а я ніяк не можу згадати твоє ім’я!

Друга, трішки подумавши, відповідає:

— А тобі це терміново?

* * *

Хатня робітниця:

— Ви мені не довіряєте, отже, я у вас не працюватиму!

— Як не довіряю? Я довірила вам навіть ключ від шкатулки з коштовностями!

— Так, але він до неї не підходить!

* * *

Оголошення у маршрутці:

«Зупинки оголошувати завчасно і голосно, оскільки водій глухий і не встигає натискати протезом на гальма.

* * *

Не розумію, що мені подобається більше: збирати гриби чи ж просто повільно ходити осіннім лісом із ножем у руці...

* * *

Групу професорів авіаційного університету запросили політати на літаку. Після того як вони зручно усілись, їх попередили, що літак сконструювали і виготовили їхні випускники. Всі, крім одного, пішли до виходу. Професора, що залишився, запитали:

— Чому ви залишились?

— Я повністю довіряю своїм студентам. Знаючи їх, можу сказати, що цей шматок брухту ніколи не підніметься в небо.