Не впадати у відчай?

Олена КОЩЕНКО.

Завершується опалювальний сезон. Багато хто зі співвітчизників сподівався незабаром зітхнути з полегшенням, діставши до середини осені «передишку» із оплатою астрономічних сум у квитанціях за опалення. Втім, марно. Нині українцям стали масово приходити оповіщення: їхній дохід, мовляв, перевищує податкову соціальну норму. Внаслідок чого вони позбавляються пільг на оплату комунальних послуг, за опалення, скраплений газ і телефон.

ЗА ДИВНИМ збігом обставин більшість із отримувачів таких «листів щастя» виявилися не так давно «ощасливлені» урядом підвищеними пенсійними виплатами, до того ж ці люди мають певні заслуги перед державою. Постановою КМУ від 21 лютого 2018 року №114 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» житлово-комунальні пільги прибрали для більшості пільговиків. «Під ніж» потрапили чорнобильці, учасники воєн (у тому числі й АТОвці), діти війни, колишні бюджетники, що працювали у сільській місцевості, жертви нацистських переслідувань, ветерани праці, правоохоронці…

В урядовому повідомленні йдеться, що причина цього — перевищення прибутку громадян над податковою соціальною нормою, і що «така ситуація склалася внаслідок зміни розміру прожиткового мінімуму і надбавки до пенсій». З 1 січня 2018-го граничний розмір доходу, який дає право на застосування цієї «податкової соціальної пільги», впродовж усього року становить щомісяця 2470 гривень. Мовляв, пенсіонерам нещодавно «покращили»-підвищили пенсії, і їхні доходи, такими чином, змінилися. При цьому, зауважу, мова про тих, хто досі мав знижку на комуналку саме як пільговик, не претендуючи при цьому на субсидію.

Як відомо, суміщати пільги і субсидії не можна. Тому чимало тих же чорнобильців або ветеранів війни користувалися встановленою для них заслуженою пільгою, законодавчо не прив’язаною до їхніх доходів. Пенсіонери в паніці, вважають, що в такий ось спосіб у них хочуть відібрати надбавку до пенсії, зрештою, взагалі позбавити заслужених пільг. «Нетямущому народу» віце-прем’єр із питань соцполітики Павло Розенко роз’яснив: «Нині прибутки громадян уже змінились, змінився прожитковий мінімум тощо. Тому, якщо вам прийшов лист, що вас позбавлено пільг, то не впадайте у відчай. Ідіть і оформляйте собі субсидію. Також місцеві владці у порядку винятку можуть ухвалювати рішення щодо конкретних ситуацій і допомагати».

Отже, «не впадаймо у відчай». Погодьтеся, порада з вуст високопоставленого чиновника, який живе на значно більші доходи, досить-таки блюзнірська. Насторожує і те, що урядовці наполегливо продовжують підсаджувати народ саме на «субсидійну фінансову голку». Виявляючи просто фантастичну, як для нинішніх складних економічних умов, щедрість. Так, із цього року до правил отримання субсидій внесено зміни. Тепер оформити держдопомогу можуть і ті, хто має дві квартири, дві машини, здає квартиру в оренду, не працює, але й не стоїть на обліку в центрі зайнятості. А також ті, хто оплатив лікування або навчання в розмірі понад 10 прожиткових мінімумів (17 770 грн) тощо.

Як уже писала наша газета, державі набагато вигідніше видавати субсидії громадянам, адже система їх формування така, що у кінцевому рахунку народ сам за все заплатить, розраховуючись за накрученими тарифами за послуги ЖКГ та харчові продукти і товари. Хоча експерти зазначають, що така урядова нібито щедрість у держбюджеті реально фінансово не підкріплена. Фахівці стверджують, що 71 мільярда гривень, виділених на фінансування субсидій у 2018-му, буде недостатньо. До того ж із цієї суми 22 мільярди гривень мають піти на погашення боргів за субсидіями, що виникли ще торік. Як уточнив в одному з нещодавніх інтерв’ю екс-міністр житлово-комунального господарства України Олексій Кучеренко, на виплату компенсацій знадобиться щонайменше 100 мільярдів гривень.

Таких грошей у дірявому державному бюджеті немає. То на що ж, питається, розраховує уряд Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, який був ініціатором «листів щастя» сотням тисяч громадян пенсійного віку? А в нього на цей випадок є давня «паличка-виручалочка» у вигляді кредитів МВФ і ЄС. Уряд робить ставку саме на них. Проте загальновідомо: міжнародні фінансові інституції «просто так» грошей Україні не дають, виставляють певні умови. Ось і нині для одержання одного мільярда євро кредиту під назвою «макрофінансова допомога від ЄС» ми їх маємо виконати.

Пакет умов «прискореного здійснення реформ» містить чимало вимог. Серед них, зокрема, скасування мораторію на вивезення лісу-кругляку (відмовившись її виконати, ми не отримали від ЄС попереднього кредиту у розмірі 600 млн євро), що має забезпечити дешевою сировиною європейські деревообробні заводи. Також ЄС вимагає створити антикорупційний суд, куди судді призначатимуться представниками зарубіжних кредиторів України, включаючи ЄС. Маємо також скоротити число пільгових соціальних програм. Нарешті — реформувати енергетичний сектор, довівши до рівня європейських ціни на газ…

Не виконаємо їх — не бачити нам подачок іззовні. Але ж як без них? Відмовитися від співпраці з поважними міжнародними інституціями країна вже не може, бо завдяки урядовцям-популістам добряче підсіла на «кредитну фінансову голку», напозичавшись по світах силу-силенну грошей. До відома непосвячених: упродовж 2017 року державний та гарантований державою борг України збільшився порівняно з попереднім роком на 10,98% і станом на 31 грудня становив 2,14 трильйона гривень (76,31 мільярда доларів). Нагадаємо, раніше Прем’єр-міністр Володимир Гройсман поінформував, що зовнішній економічний борг України — 83% од ВВП. Або по 1,8-1,9 тис. доларів на кожного українця! Ось у якій фінансовій прірві ми всі перебуваємо.

А ці борги кредиторам також треба віддавати ще й із відсотками. Так, упродовж 2018-2019 років Україна має повернути понад 12 мільярдів доларів зовнішніх кредитів і відсотків. «Пік погашення боргу припадає на президентські й парламентські вибори 2019 року. В цьому контексті необхідне подальше поповнення міжнародних резервів України, і додаткова макрофінансова допомога від ЄС могла б виявитися корисною», — сказано в документах Єврокомісії. При цьому Міжнародний валютний фонд також не відмовляється співпрацювати з Україною. Так, 7 березня глава представництва МВФ в Україні Йоста Люнгман в інтерв’ю заявив, що наша країна може розраховувати на четвертий перегляд програми кредитування від Фонду. І ця заява дуже важлива для України, прихильність інвесторів до якої нині дуже залежить від кредитних настроїв щодо неї МВФ і ЄС.

Але міжнародні організації «просто так» нікому не допомагають. Кредитори щоразу висувають свої вимоги, які доводиться виконувати або ж відтерміновувати виконання певних даних обіцянок. Як бачимо, відстрочувати «прорідження» лав пільговиків уряд уже не має наміру. На випередження болісних для людей кроків уряду, Президент Петро Порошенко заявив: «Сподіваюся, що буде знайдено розумний баланс». Чим цей «розумний баланс» обернеться для українців, загальновідомо.

Зокрема, не встиг народ оговтатись від шокуючого скасування пільг на оплату послуг ЖКГ, як ще одна «новина щастя» на догоду МВФ і ЄС прийшла з уряду: газ таки знову подорожчає. І це — попри запевняння Кабміну, що нинішнього року цього не станеться! Тож у що виллється вже наступного опалювального сезону «розумний баланс», неважко передбачити.

Отакі наслідки для України «гройсманоміки», орієнтованої на популістське підвищення соціальних стандартів при вкрай слабкому зростанні економіки і великих позичальницьких апетитах. «Вибуховий» нібито ріст доходів українців у підсумку ще більше озлиднює їх, адже великі прошарки населення за час «гройсманоміки» стали жити ще гірше. Більшу частину прибутків народ тепер витрачає на харчування. Масове бажання зекономити аж ніяк не в’яжеться з оптимістичними звітами уряду про ріст зарплат і пенсій, що випереджає інфляцію.

У зв’язку з цим питається: чому люди, які мають заслуги перед державою і законодавчо встановлені пільги, тепер мають їх втратити і влізти в гройсманівське субсидійне ярмо?