Празник, який вшановують працею

Антоніна КІЗЛОВА.

18 березня (5 березня за ст. ст.) церква вшановує св. мч. Конона Ісаврійського (І ст.), а 19 березня (6 березня за ст. ст.) — св. мч. Конона Памфілійського (? — близько 250 р.). У народну свідомість українських вірян обидва празники увійшли під спільною назвою «Конона Городника» та з приказкою «На Кононовій днині город сниться господині».

Город із садом, утім, були тільки в другого угодника. Народився він, швидше за все, в простій селянській родині, адже не вмів навіть писати й читати. З рідного Назарета, де свого часу зростав Спаситель, Конон переїхав до Памфілії — одного з найродючіших регіонів у Римській імперії (нині — на території Туреччини). Там придбав невеличку ділянку, старанно обробляв її, продавав частину врожаю, з цього й жив. Його знали як милосердну, незлостиву й щиру людину, побожного християнина. Про те, чи мав Конон родину, нічого невідомо.

249 р. імператорський престол захопив Децій Траян. Відчувши смак влади, він заходився перевіряти, чи правильно в його державі шанують божеств. Кожен підданий мав принести жертву ідолам на очах у спеціальних наглядачів, а ті письмово засвідчували, чи все було зроблено як слід. Коли християни почали відмовлятися, розгніваний володар звелів карати їх як зрадників. Так перед судом постав і Конон. Він прилюдно визнав, що вірує в єдиносущну Пресвяту Трійцю. За це йому забили в п’яти цвяхи і погнали дорогою. За молитвами знесиленого угодника Господь забрав його душу.

На Конона Городника, на відміну від багатьох інших свят, годилося хоча б трохи попрацювати. Господині перебирали насіння, господарі лагодили сільськогосподарський реманент. Від будь-якої роботи звільняли тільки коней, також їх кропили свяченою водою і годували найкращим вівсом. Адже слов’янські віряни почули в грецькому імені Конон (яке значить «трудівник») слово «кінь» і почали просити в угодника молитов за своїх помічників.

Нині святого визнають покровителем не лише ті, хто працює в садах та на городах, а й квітникарі.