• Точка зору

Чи потрібен нам президент

Василь МАНДРИКА.

м. Ніжин

Чернігівської області.

ЦЬОГО РОКУ святкуватимемо 27-му річницю Незалежності України. Українці, заклопотані проблемою виживання, все ще сподіваються на краще, заможне, життя. Проте, на превеликий жаль, на крилах незалежності Україна не піднялася вгору, а стрімко покотилася донизу й стала однією з найбідніших держав світу.

Немає сумніву в тому, що недолуге і бездарне керівництво поставило країну на межу національної катастрофи, коли пани жирують, а народ страждає та вимирає. Хотілося б запросити українських керманичів у села та показати руїни ферм, які знищили недолугі реформи. А селянам варто було б влаштувати екскурсію в Кончу-Заспу з її казковою розкішшю маєтків депутатів, міністрів та олігархів.

Нам не потрібні лише косметичні зміни в державному управлінні. Щоб Україна нарешті піднялася, треба докорінно змінити всю систему влади. І починати треба з головної вертикалі. Всі наші президенти присягали на вірність народові, та за час свого правління продемонстрували хіба що жагу до власного збагачення. Зрештою, саме інститут президентства гальмує розвиток країни та демократизацію суспільства.

Негативний підтекст афоризму «Де два українці, там три гетьмани» особливо виявляється в діяльності президентської гілки влади. Ось чому слідом за президентською владою слід зламати кланово-олігархічну кримінальну систему та встановити баланс між правими та лівими силами країни. Інакше внутрішні суперечності й далі роздиратимуть державу.

Ліквідація інституту президента скоротить надмірно роздутий управлінський апарат, завдасть відчутного удару корупційній системі, а також дасть змогу зекономити мільйони гривень для держбюджету.

Якщо ж під час наступних виборів державного чільника нічого не зміниться, ми знову станемо заручниками старої, створеної олігархами схеми і нам доведеться жити не за демократичними принципами, а за вовчими законами українських можновладців.