• Позиція

Геноцид і репресії

Ольга Богомолець,

народний депутат України.

Із року в рік населення України скорочується дедалі більшими темпами. Якщо за 2016 рік його кількість зменшилася на 175 тисяч, то у 2017-му — вже на 198 тисяч.

ЩОРОКУ ми втрачаємо населення майже одного невеликого обласного центру, такого, як Тернопіль чи Івано-Франківськ, або відразу кількох великих райцентрів — наприклад, Броварів, Борисполя та Ірпеня разом узятих.

На 100 померлих у нас припадає 63 живонароджених. При цьому для збереження людського потенціалу держави уряд не робить навіть необхідного мінімуму.

На лікування онкологічно хворих виділив 27% від потреби, серцево-судинних хвороб — 30%. І це при тому, що смертність від онкології і серцево-судинних недуг сукупно становить 80% усіх причин смертності.

Обов’язкове державне медичне страхування, яке в цивілізованих країнах гарантує людині пакет необхідних лікувальних заходів, також не впроваджується.

Я двічі зверталася з листами до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана з приводу необхідності створення Міжвідомчої робочої групи для розробки Національної стратегії охорони здоров’я на довгостроковий період та відповідної держпрограми, але жодних кроків у цьому напрямку зроблено не було. Сьогодні відновлення людського потенціалу України не входить до переліку пріоритетів уряду.

Всі реформи чинної влади нині спрямовані лише на економію коштів на життях людей. Для кого тоді вони проводяться? Адже мертвим реформи не потрібні! Вони потрібні живим і мають покращувати їхнє життя.

Але за 26 років правління теперішнього політичного класу ми втратили 10 мільйонів життів і продовжуємо втрачати дедалі більше. За своїми жахливими наслідками це зіставно з геноцидом та репресіями сталінізму.

Фахівці оцінюють, що наявного населення в Україні — близько 34-36 мільйонів, решта виїхала за кордон у пошуках кращої долі. Країна спустошена «попередниками», а продовжують її добивати «горе-реформатори», які знищують те, що ще залишилося життєздатним.

Ми чверть століття ходимо по колу і повільно вимираємо як нація. Вже сьогодні в нас спостерігається шалений дефіцит кадрів у всіх галузях, ми перестаємо бути конкурентоспроможними, нас мало і ми стаємо дедалі слабшими.

І так триватиме доти, доки ми повністю не усунемо від влади правлячий політичний клас, який за 26 років незалежності остаточно деградував, розклавсь і більше не здатний на жодні реформи в національних інтересах України, в інтересах народу.

Ми вже змінювали цих діячів по кілька разів, всі вони встигли побувати і при владі, і в опозиції. А українці продовжують вимирати.

Країною мають керувати професійні люди з державницьким мисленням, для яких національний поступ важливіший за власне збагачення, — вчені, успішні управлінці, галузеві фахівці, прогресивна молодь із західною освітою. А сучасним політичним елітам уже давно місце на смітнику історії.