• Про те, що болить

Убивча принциповість

Олена КОЩЕНКО.

Антимонопольний комітет України визнав незаконним обмеження на продаж спиртних напоїв, а також на роздрібну торгівлю алкоголем, нещодавно запроваджені органами місцевого самоврядування у багатьох населених пунктах країни.

ЦЯ НОВИНА викликає щонайменше подив. У селах, містах і селищах дарма люди раділи, що нарешті місцеві «наливайки», яких повсюди розплодилося, наче грибів після дощу, перестали споювати народ. Дарма утверджувались на думці, що місцеві органи самоврядування справді дістали реальні повноваження впливати на життя громади й нарешті почали ухвалювати конкретні дієві рішення, спрямовані на його покращання…

Отже, Антимонопольний комітет постановив: «Відповідно до чинного законодавства органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями встановлювати відповідні заборони або обмеження. Подібні обмеження, які були прийняті раніше, порушують право на підприємницьку діяльність, оскільки встановлюють не передбачені законом обмеження щодо обороту окремих товарів». При цьому наголошується, що подібні рішення місцевих рад ще й містять ознаки порушення законодавства у сфері захисту економічної конкуренції.

Ось так АМКУ «заступився» за виробників і постачальників спиртних напоїв. Мовляв, порушено їхнє право на підприємницьку діяльність, а насправді — споювати українську націю. Утім, як зазначають добре поінформовані експерти ринку, не обійшлося без лобіювання «нагорі». Як відомо, виробники і постачальники коньяків, горілок та вин мають потужне лобі й у парламенті, й в уряді…

У зв’язку з цим запитання: а хто пролобіює інтереси мільйонів українських сімей, чимало з яких сьогодні потерпають від того, що хтось із родичів не без опосередкованого сприяння тих же «наливайок» став алкозалежним? Пияцтво в нашому суспільстві давно стало гострою соціально-культурною проблемою. На думку вітчизняних медиків, в Україні нараховується 900 тисяч лише офіційно зареєстрованих алкоголіків. При цьому на шість питущих чоловіків припадає одна жінка. Тим часом наркологи твердять, що загальне число тих, хто живе із алкогольною залежністю, значно перевищує мільйон осіб.

Це набуває ознак національної епідемії. Що доводить, до речі, і статистика ВООЗ. Відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, вимираючою вважається нація, яка вживає понад 8 л чистого спирту на душу населення на рік. Україна за підсумками 2017-го на третьому місці в світі щодо середнього споживання горілки на людину: 15 (!) літрів на рік.

Чи ж варто дивуватися, що, за даними Національної ради з питань охорони здоров’я, щороку через алкоголізм у нас помирає понад 40 тисяч чоловік. Водночас майже 40% українських підлітків 14-18 років регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь є причиною передчасної смерті майже 30% наших чоловіків…

Хто-хто, а органи місцевого самоврядування добре знають, скільки зла приносить людям оковита. Тому нібито самочинні й незаконні ухвали органів місцевого самоврядування про заборону і обмеження продажу спиртного в селах і містах були вкрай потрібним і давноочікуваним рішенням, яке варто привітати і підтримати. Навіть ініціювати такий рух громад у країні. Проте, як бачимо, суспільно корисну ініціативу органів місцевого самоврядування зрубано під корінь.

На чию догоду така принциповість Антимонопольного комітету України? Чому він у рамках своєї компетенції і в інтересах народу не втрутиться в діяльність такого монополіста, як «Укрпошта», що останнім часом відверто комерціалізується, згортаючи традиційні послуги зв’язку (нібито як нерентабельні), при цьому на них безконтрольно накручує ціни? Знаючи, що сільський люд іншого постачальника поштових послуг не має. Або чому б АМКУ не зацікавитись обленерго, облгаззбутами, іншими енергетичними компаніями, які є абсолютними монополістами і фактично безконтрольно знущаються зі споживачів?

Список «короткозорості» Антимонопольного комітету України можна довго продовжувати. Створюється враження, що з таким АМКУ нам не треба ні «зелених чоловічків», ні колабораціоністів, ні сепаратистів. Бо державні органи руйнують Україну ізсередини