• Слово про сучасника

Спокій навіть не сниться

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

У Криничанському районі успішно працює фермерське господарство з дещо незвичною для місцевих назвою — «Лемко». Як відомо, лемки — етнічна група українців, що мешкає у Карпатах. Яким боком вони до господарства, заснованого Петром Матвієм на Дніпропетровщині?

КОЛИШНІЙ голова колгоспу, а нині голова районної Асоціації фермерів та приватних землевласників Петро Матвій замолоду повернувся в Україну з Хабаровського краю, де народився і виріс. Його батьків, заможних селян, радянська влада після приєднання західноукраїнських земель вислала «на край світу». Скільки жили вони у відриві від рідних країв, стільки й мріяли повернутися. Зважилися на це, коли Петро виявив бажання опанувати фах сільського інженера-механізатора і вступив до Дніпропетровського сільгоспінституту. Відтоді й осіла родина в цьому регіоні.

Петро Матвій хазяйнує добре, недарма фермери району вже десятиліття обирають його своїм незмінним ватажком. Утім, Петро Васильович не тільки дбайливий господарник, а й наполегливий поборник фермерських інтересів. А ще — щасливий глава родини, в якій народилось і виросло п’ятеро дітей.

Крім того, це людина, не байдужа до всього. Наприклад, ятрило його те, що у райцентрі Кринички немає достойного пам’ятника Тарасові Шевченку. «Напівзруйноване гіпсове погруддя поета-пророка — наче німий докір сучасникам, — говорить Петро Васильович. — Скільки можна було закривати очі на це?»

Разом із однодумцями заснував «Благодійний фонд сприяння реконструкції пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку». «Ми першими з Петром Матвієм внесли власні кошти у фонд, — розповідає фермер Михайло Мариниченко. — Потім долучився наш колега Володимир Регер, селяни. 100 тисяч гривень перерахувала Криничанська селищна рада, а держпрацівники районних органів і служб виконавчої та самоврядної влади — свою одноденну зарплатню». До ініціативи криничанців приєднався відомий на Дніпропетровщині скульптор народний художник України Володимир Небоженко. І ось нинішнього року в день народження Кобзаря у Криничках було урочисто відкрито нове гранітне погруддя поета.

Петро Матвій не сумнівається, що так звана гібридна війна, нав’язана нам Російською Федерацією, — це, зокрема, і боротьба за душі та патріотичні настрої нашого народу. Відновлений гранітний образ Шевченка, переконаний Петро Васильович, допомагатиме протистояти ворогові. «Де тепер у Криничках відбуватимуться всі урочистості та свята? — запитує Петро Матвій і сам відповідає: — Біля Тараса. А це таке місце, де кожен відчуватиме себе справжнім українцем, збагачуватиметься гідністю, наснагою. Вирушаючи у доросле життя, сюди нестимуть квіти випускники, молодята приходитимуть, перед тим як стати на весільний рушник...».

До речі, племінник Петра Васильовича зараз воює на окупованому Донбасі. Уявляєте, як пече душу чоловікові те, що нещодавно у Криничках священик УПЦ Московського патріархату відмовився відспівувати полеглого воїна-земляка? «Місцева громада обурилась, але що далі? У районі лише обіцяють збудувати собор Київського патріархату», — ділиться наболілим Петро Матвій.

Викликає занепокоєння хлібороба і нинішній стан аграрного сектору. Його дивує, як можновладці не розуміють, що для селянина поле латифундиста не своє, а чуже. Не працюватиме він на ньому як слід. Наймані директори і менеджери вже тепер розкрадають і продають «наліво» збіжжя. Не буде з цього діла... Безробіття змушує молодь виїжджати, села занепадають. «Чому б створення ринку землі не розпочати з продажу молодим мешканцям сіл по 30-50 гектарів для господарювання? — розмірковує Петро Матвій. — А якщо Міжнародний валютний фонд і справді «турбується» про нас, то нехай допоможе сільській молоді кредитами. І вона залишатиметься на своїй землі. Уряд Гройсмана хоче продавати одній фізичній особі по 200 гектарів землі. Наче не знають владці, що більшість фермерів грошей на них не має! Олігархи загребуть усі українські чорноземи. У Європі на кожного фермера в середньому припадає по 30 гектарів землі. Держава їм дає і дотації, і пільги — беріть усе, що треба, годуйте свій народ. Наш уряд запевняє, що йдемо в Європу, але чому ж тоді не хоче проводити земельну реформу за європейським зразком?»