Присмішнені рядки

Володимир ЛЮТАРЕНКО.

с. Мокрець

Ізяславського району

Хмельницької області.

— Петровичу, тут блискавка корову вбила!

— Отуди к лихій годині! А де ж пастух був? — обурюється зоотехнік.

* * *

У маршрутці старенька довго дивиться на студента, який сидить біля неї і жує жуйку, затим нахиляється до нього й говорить:

— Даремно, синку, ти мені все це розповідаєш. Я глуха.

* * *

Перед виходом на ринг боксер каже своїй дівчині:

— Люба, зустрінемося після бою в кафе?

— Із задоволенням, тільки тримай у руці якусь газету, щоб я тебе впізнала.

* * *

Начальник кричить на підлеглого. Той підвів руку, щоб зупинити крик, і зауважив:

— Прошу кричати на мене впівголоса.

— Це ж чому?

— Бо я працюю у вас на півставки.

* * *

— Все життя займався нерухомістю.

— І в чому це полягає?

— Лежав на дивані і не рухався.

* * *

Дзвінок на роботу шефу:

— Сергію Івановичу, я затримаюсь на півгодини.

— А що трапилось?

— Жінка стогривневу купюру загубила і не може її знайти.

— А ти тут до чого?

— А я на ній стою.

* * *

— Я хотів би покласти гроші у ваш банк. До кого мені звернутись?

— До психіатра!

* * *

— Тату, чого ми прийшли до магазину за продуктами вночі?

— Помовч! Краще пиляй ґрати!

* * *

— Ти так схудла! Це нова дієта?

— Так. Картопля, буряки, морква.

— А що робила — варила чи смажила?

— Копала!

* * *

Забігає чоловік до аптеки.

— Дайте мені літр медичного спирту.

— А рецепт у вас є?

— Ех, був би у мене рецепт, я його сам виготовляв би!

* * *

«Вибачте, десять копійок буду вам винна», — цією простою фразою продавщиця Люся заробила свій перший мільйон.

* * *

У тролейбус заходить вагітна. Оскільки ніхто не поступається їй місцем, вона підходить до хлопця, що сидить, і штовхає його сумкою. Коли той підвів голову, жінка з суворим виглядом киває на свій округлий живіт. Хлопець із жахом:

— Це не я! Я взагалі вас уперше бачу!

* * *

— Купила туфлі, півзарплати віддала.

— Що це за туфлі такі?

— Та звичайні. Це зарплата така.

* * *

Одеса. Приїжджий у трамваї:

— Скажіть, де тут у вас Дерибасівська?

— Вам треба на Дерибасівську? Тоді швиденько виходьте!

Приїжджий послухався. Іде вулицею і бачить іншу її назву.

— Скажіть, — звертається до перехожого, — де тут Дерибасівська?

— О-о, це далеко! Сідайте на трамвай, — пояснює той, — і зійдете на п’ятій зупинці.

— Вибачте, але тільки що в трамваї мені порадили вийти саме тут.

— Отже, ви сиділи, а той, хто вам це порадив, — стояв.

* * *

Два куми обідають у ресторані.

— Що ти так пильно дивишся у бік вхідних дверей? — питає один.

— На своє пальто. Твоє вкрали сім хвилин тому.