• Стежкою Езопа

Заєць-правдолюб

Василь ІВАЩЕНКО.

м. Суми.

Колись той ліс здавався раєм:

Росли там сосни і дуби,

У ньому й річка протікала,

І був порядок, як завжди.

Звичайно, й звірі там водились:

Вовки, Ведмеді, Кабани,

Зайці і Миші теж плодились —

Жили у злагоді й добрі.

Були там навіть і Куниці,

Бобри, сімейка Їжака,

Жили Тхори, руді Лисиці,

А Лев там був за вожака.

Чи то вже Лев той розлінився,

Чи, може, був із пана пан,

Бо той порядок розвалився

І кожен взявся править сам:

Бобри завзято ліс «пиляли»,

Аби ту річку загатить,

Вовки безмірно хижо стали

Козуль і Кабанів давить,

Ведмідь —

той за барлоги дбав

І малинище геть загородив,

Тхорові «мітки» всюди стали,

Аби хтось зайвий не ходив.

І Заєць, мов із переляку,

Не мовив — крикнув:

— Чого ждемо? На що ж

Пиляємо гілляку, на котрій

Всі ми сидимо?!

— Цить! — грізно закричали

Всі разом зблизька і здаля. —

Ми не на те про себе дбали,

Щоб чуть якогось вуханя!..

Сховавсь вухань

під кущик ближній,

А вже від гніву аж тремтить:

Що міг сказать

на окрик грізний,

Коли на те сам Лев мовчить.

_{* * *}

Яка мораль?

Вона одна:

Якщо господаря нема —

Не жди порядку і добра.