Особливості живлення овочевих культур

ПОТРЕБА в певних елементах живлення різниться не тільки за фазами росту і розвитку рослин, а й за культурами.

Всі коренеплоди і бульби (картопля, цибуля, морква, буряк, пастернак, редька тощо) вимагають підвищених доз калію починаючи з ранніх етапів росту.

Гарбузові (кабачки, огірки) потребують підвищених доз азоту, але краще, якщо він буде з органічних добрив, а не з мінеральних.

Пасльонові (томат, перець, баклажан) чутливі до нестачі фосфору, особливо при низьких температурах, коли корінь його не засвоює. У цьому разі необхідні фосфорні підживлення по листю.

Капуста легко засвоює всі елементи живлення, але перевищувати дози не слід — це призводить до затримки дозрівання і більшого ризику захворюваності.

Деякі овочівники вважають мінеральні добрива шкідливими, але це неправильно. Проблема не в добривах, а в дозах і способах їх застосування.

Рослини відчувають брак елементів живлення частіше, ніж над­лишок. Тому в них немає механізмів, що перешкоджають надмірному накопиченню поживних речовин. При цьому надлишок азоту у вигляді нітратів у продукції може бути спровокований не тільки великою кількістю азотних мінеральних добрив — подібний результат виходить при активній діяльності мікробів на цілинних і перелогових землях або при розкладанні органічних добрив.

Найбільш схильні до накопичення нітратів коренеплоди і зеленні культури. Овочі нітратів не накопичують при хорошій освітленості й забезпеченні вологою. За регулярного і збалансованого живлення в овочах немає шкідливих елементів, вони екологічно безпечні з цієї точки зору.