• Феміда усміхається…

Дмитро ВОЛОДЮК.

с. Полупанівка

Підволочиського району

Тернопільської області.

Суддя після оголошення вироку запитує підсудного:

— Ви задоволені вироком?

— О, так! Тепер ніяких проблем з харчуванням і житлом.

* * *

Слухається справа про розлучення. Чоловік із дружиною ніяк не можуть домовитись стосовно своїх трьох дітей. Жінка каже, щоб їй присудили двох із них, а одного чоловікові, а чоловік, навпаки, вимагає собі двох, а їй одного. Через годину жінка каже:

— Слухай, пішли додому. Розлучимось наступного року, коли четверо буде.

* * *

— Чому ви залазили в один і той самий магазин три ночі підряд? — запитує слідчий в арештованого злодія.

— У всьому винна моя дружина. Після того, як я приніс їй туфлі, вона змушувала два рази їх обмінювати.

* * *

Жінка приїхала в тюрму на побачення з чоловіком.

— Ну, як тобі тут?

— Майже як удома: нікуди не можна піти і їжа нікудишня.

* * *

Після побачення з чоловіком у тюрмі, де він відбуває строк, жінка пішла до начальника установи і просить перевести свого рідного на легшу роботу.

— У нас ще ніхто не надірвався на склеюванні картонних коробок, — каже начальник.

— Так то вдень. Але чоловік каже, що він ще й уночі якийсь тунель риє…

* * *

— Ти за що сидів?

— За хабар.

— А за що випустили?

— За те саме.

* * *

— Потерпілий, ви стверджуєте, що саме цей чоловік відібрав у вас гроші?

— Ваша честь, після промови його адвоката я взагалі не певен, чи були у мене ті гроші.

* * *

— Підсудний Іванюк, чому ви вчинили бійку на вулиці?

— Пане суддя, у мене не так багато грошей, щоб орендувати для цього приміщення.