• Наше, сімейне

Каяття

Микола КАЩУК.

м. Рівне.

— Пам’ятаю, вбрід до вас

Йшов, коли женився.

— Було б краще, —

каже Влас, —

Щоб тоді втопився.

Серцю не накажеш

— Верни Клима, Катерино,

Бо в могилу ляжеш!

— Вибачай мені, Галино,

Серцю не накажеш.

Через вісім літ прилинув

Клим вже до Галини,

П’ять дітей своїх покинув

Він у Катерини.

— Верни батька нам, Галино,

Невже цим зневажиш?

— Вибач мені, Катерино,

Серцю не накажеш.

Затяжна любов

Любив він сердечно

і вірно Христину,

Любов перейшла

в серцево-судинну.