Архів
П’ятниця,
4 травня 2018 року

№ 33 (19580)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:ТравеньНаша пошта

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Cімейна реліквія

Тетяна ЯРМОЛЕНКО.

Сумська область.

ДМИТРО Семенович Олефір із села Коровинці Недригайлівського району Сумщини написав декілька листів-спогадів, коли повернувся з фронту. У сім’ї Віри Дмитрівни Войтенко, його дочки, ці дорогоцінні аркуші паперу, написані рукою найріднішої людини, наче сімейна реліквія, передаються із покоління в покоління як пам’ять про батька, дідуся, прадідуся.

«Моє проходження війни. 23 червня 1941 року по мобілізації мене відразу забрали на фронт. З боями відступили аж до Дніпра. На Дніпрі був сильний бій, і ми потрапили в оточення. Усіх полонених німці відправили у Шепетівський табір, там з нас знущалися, багато хто помер. Згодом почали відпускати по хворобі, й мене в тому числі. Підлікувавшись у людей, повернувся додому. Жив на окупованій території. 1943-го німці мене знову забрали у Шепетівський табір, звідти привезли у Житомир на евакуацію заводу. Але мені вдалося втекти й потрапити до своєї армії. Після допиту наказали йти у військкомат. Так я опинився на фронті. Воював у Польщі, звільняв села, міста. Сильні бої точилися за Віслою, там я був тяжко поранений 1 вересня і потрапив до госпіталю аж на Кавказ, у місто Тбілісі. Там пробув вісім місяців, після чого мене комісували як не придатного до строкової служби, і звідти я демобілізувався. Маю нагороди.

Дмитро Семенович Олефір, 1910 р. н.».

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове