• Неоголошена війна

Ще одна Операція

Михайло ВЕДМІДЬ.

У ПОНЕДІЛОК, 30 квітня, завершилася так звана Антитерористична операція. Це словосполучення і відповідна абревіатура «АТО» за чотири роки її проведення вкоренились у повсякденному лексиконі українського суспільства, незважаючи на те що не відповідало дійсності. Бо справжні контртерористичні операції тривають зовсім недовго — до знищення терористів чи їхньої здачі в полон. Або ж до виконання поставлених ними умов (і таке трапляється), хоча на публіку транслюється теза, що з терористами, мовляв, не домовляються.

Втім, так було раніше. Тепер із чиєїсь «легкої» руки світ почав змінюватись. На місце узвичаєних, «класичних» явищ і стосунків приходять гібридні, досі не знані, а тому й особливо небезпечні, бо ще нема готових рецептів для їх нейтралізації. Світ трохи розгублений і гарячково шукає засоби адекватної відповіді на нові виклики сучасності.

Тим часом в Україні замість АТО оголошено про початок Операції Об’єднаних сил (ООС). Керувати нею буде Об’єднаний оперативний штаб Збройних сил України. Під його командуванням перебуватимуть практично всі «силовики», які залучатимуться «до стримування і відсічі російській агресії в Донецькій і Луганській областях». Командувачем Об’єднаними силами призначений генерал-лейтенант Сергій Наєв. Дехто з політологів вважає, що таким чином Президент України, Верховний Головнокомандувач Збройних сил Петро Порошенко намагається повністю встановити особистий контроль над ситуацією на Донбасі, нівелювавши вплив на неї міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, якому підпорядковуються Нацполіція і Нацгвардія. До речі, у середу на брифінгу в Краматорську Сергій Наєв наголосив: «З цього моменту військовослужбовці Збройних сил, прикордонники, нацгвардійці та працівники правоохоронних органів, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і відсічі збройній агресії Російської Федерації, підпорядковуються командувачу Об’єднаних сил, рішення і накази якого є обов’язковими до виконання». За його словами, в межах ООС завдання держави реалізовуватимуться у тісній взаємодії з керівниками Донецької і Луганської військово-цивільних адміністрацій.

С. Наєв пояснив, що командування ООС виходить із того, що частину території України окупували фактично російські війська, а не тільки «ДНР» та «ЛНР»: «Насправді 1-й та 2-й армійські корпуси, створені у так званих ДНР та ЛНР, є, так би мовити, «класичними» російськими підрозділами, сформованими за штатами та статутами російських Збройних сил. Вони підпорядковані і перебувають під контролем командування Південного військового округу Російської Федерації. Обидва корпуси входять до складу 8-ї російської армії, звідти ж отримують озброєння, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, грошове утримання та продовольство. Всі посади — від командира роти і вище — у цих формуваннях укомплектовані російськими офіцерами… Тож ми маємо справу з російською агресією».

Зрозуміло, що таке переформатування Операції не сподобалося Кремлю. Він вустами свого представника у Мінському процесі Гризлова заявив, що це свідчить про обрання Україною не мирного, а силового шляху розв’язання конфлікту і призведе до посилення збройного протистояння на Донбасі з усіма негативними наслідками.

Його думку одразу ж підтримав глава «ЛНР» Пасічник, який замінив Плотницького. Він заявив російським ЗМІ, що впровадження ООС призведе до гарячої стадії у конфлікті на Донбасі. Натомість керівництво «ДНР» виявилося «самостійнішим» у трактуванні події — його представник Пушилін сказав, що вони нічого не очікують від заміни АТО на ООС. І поки що так воно і є: як не було там тиші, так і нема, як стріляли, так і стріляють. Що буде далі й чим закінчиться (й чи закінчиться взагалі) — подивимось.