• Природа і ми

Мiгранти не прижилися

Василь САДОВИЙ.

БУЛО кілька спроб завести в Закарпатську область чужоземних звірків. Наприклад, диких кролів. Тих самих, які, потрапивши в Австралію, за короткий час стали загальноконтинентальною катастрофою. На Закарпатті їх заселили поблизу сіл Іршавського району. Дикі кролі на порядок менші, ніж зайці, живуть у польових норах і розмножуються надзвичайно щедро й інтенсивно. Але Закарпаття не Австралія. Місцеві хижаки відразу звернули увагу на легку здобич. Кролика легше спіймати, ніж зайця, а нори у них достатньо широкі для того, щоб туди проникла куниця. Одне слово, за п’ять років дикий кролик на Закарпатті повністю зник. Незважаючи на унікальну плодовитість. Така ж доля випала і єнотовидному собаці. Ця тварина викликає інтерес завдяки своєму цінному хутрові. Проте й вони стали жертвами сильніших хижаків-«аборигенів».

Місцеві хижаки практично не мають над собою природних ворогів. Слово «практично» означає, що певна небезпека для куниць — борсуків—котів усе-таки існує. На Закарпатті мешкає велика кількість пугачів — нічних хижаків, які полюють не тільки на дрібних гризунів, а й на молодих котів та куниць, оскільки вони виходять зі сховищ теж уночі і так само ведуть нічний спосіб життя.