Подвиг санінструктора

Борис ДУЧЕНКО.

ПУТІНСЬКА пропаганда намагається всіляко применшити вклад українців та інших народів колишнього СРСР у перемогу над фашистською Німеччиною. У відповідь я хочу згадати про вражаючий героїзм Людмили Степанівни Кравець, уродженки Запорізької області, санінструктора 63-го гвардійського стрілецького полку 23-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Лише за період з 7-го по 20 січня 1943-го в боях поблизу Ленінграда вона винесла з поля бою 64 поранених солдатів і офіцерів з їх особистою зброєю. Затим були Білорусь, Прибалтика, Польща. Особливо ж відзначилась у бою біля Берліна. 16 квітня 1945-го, рятуючи екіпаж підбитого танка Т-34, Людмила сама отримала поранення, проте не залишила поле бою. Після шаленого вогню противника її рота втратила командира й залягла. І ось ця 22-річна дівчина, враховуючи загрозу зриву поставленого завдання та не побоявшись смерті й відповідальності за долю своїх товаришів, перебрала командування на себе (мала звання старшого сержанта), підняла бійців і повела їх в атаку! В результаті фашисти були вибиті з траншеї і рота оволоділа станцією Зітцинг. Під час вуличних боїв у Берліні Л.Кравець отримала п’яте поранення за роки війни. Перемогу зустріла в медсанбаті.

За вищеописаний подвиг була удостоєна звання Героя Радянського Союзу. Також нагороджена трьома орденами Червоної зірки. До речі, серед Героїв Радянського Союзу українців 17,4%, а з-поміж чотирьох Героїв СРСР, які водночас були і повними кавалерами ордена Слави, — двоє. Відтак усяке приниження вкладу українців у перемогу над нацистами є блюзнірством над пам’яттю загиблих воїнів і образою для живих.