Стережіться автомобіля. І доріг теж

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Моторошна дорожньо-транспортна пригода, що нещодавно сталася в Кривому Розі, шокувала всю Україну. На місці загинуло вісім чоловік, згодом ще двоє померли в лікарні. Досі на лікуванні перебуває 19 поранених, а загалом у цю автокатастрофу потрапило 30 чоловік.

ЛИХО скоїлося в самому центрі Кривого Рогу. На перехресті не розминулися легковик «Maзда», маршрутне таксі, що везло на ранкову зміну робітників металургійного комбінату «Арселор-Міттал», та заводський автобус із трьома пасажирами.

Серед загиблих та померлих у лікарні — робітники заводу. Сім’ям потерпілих міська влада і адміністрація підприємства виплатили чи пообіцяли виплатити матеріальну допомогу. До місця зіткнення транспортних засобів містяни досі несуть квіти...

Остаточні висновки щодо причин цієї масштабної трагедії має зробити урядова комісія. Тим часом Кабмін уже схвалив програму підвищення безпеки на вулицях і дорогах. Зокрема, Міністерство інфраструктури навіть оприлюднило пропозицію скасувати в Україні жовтий сигнал світлофора. Але чи жовте світло винне? Прибрати його не проблема, та ще й оголосити це черговою «реформою», як нині модно. Та навряд чи після цього на українських магістралях скінчаться всі біди.

Одним із чинників трагедії називають невпинне зростання кількості автомобілів, і не тільки легкових. Серед них чимало швидкісних, керування якими вимагає певних навичок, котрі не завжди набуваються практикою і досвідом. Необхідна ретельна перевірка водіїв і тестами, і на тренажерах, про що в нашій країні навіть не йдеться. Окрім того, не секрет, що на дорогах діє той же поділ водіїв на касти, що і людей у суспільстві: обраних і простих українців. Саме перші і гасають із шаленою швидкістю на вищезгаданих автомобілях за правилом: по якій дорозі їду я, та і головна...

Як відомо, швидкість транспортних засобів у населених пунктах обмежена 50 кілометрами за годину, але хіба цієї норми дотримуються? Свавілля, зверхність, нетерпимість людей за кермом один до одного і до пішоходів перетнули допустимі межі. Роздратування, злість, образи виливаються у неадекватну поведінку й відповідні наслідки. Чи не на кожному кроці трапляються такі порушення Правил дорожнього руху, як перевищення швидкості, проїзд на червоне світло, обгін, де кому заманеться. Немає порядку в суспільстві — немає його і на дорогах.

А в якому стані наші дороги і вулиці? Ось уже вісім років поспіль — відтоді, як на Дніпропетровщині почала хазяйнувати Партія регіонів із губернатором Олександром Вілкулом, і донині, коли ОДА очолює хвацький солдат БПП «Солідарність» Валентин Резніченко, в області спостерігається щось дивне. На початку кожного року оголошують, що 90 відсотків шляхів і вулиць з твердим покриттям не ремонтувалися понад чверть століття чи й більше, а в кінці рапортують про відновлення сотень вулиць у населених пунктах і півтора-два десятки доріг між ними. Та коли опиняєшся на цих нібито відремонтованих автомагістралях, нічого подібного не бачиш. Після кожної зими талі води «злизують» увесь асфальт і гравій, на які витратили начебто мільйони. Дороги лагодять про людське око. Величезні бюджетні гроші, надані на їхній ремонт, розтікаються по кишенях ненаситних «відкатників» та крадіїв. І ось наслідки — зараз із Дніпра у бік Запоріжжя, Нікополя та Апостолового, а також в напрямку Кривого Рогу й далі через Решетилівку на трасу Харків — Київ, не кажучи про магістраль через Павлоград на Донбас, ні пройти ні проїхати. А всі ці траси останніми роками «дуже ретельно ремонтували». Криворізьку взагалі лагодять уже друге десятиліття підряд, а тим часом тут нещодавно через вибоїну перевернулася міжміська маршрутка. Є постраждалі з тяжкими наслідками.

Увагу громадськості привернув учинок шести водіїв: зупинившись на дорозі між селищами Вільне, Гвардійське, Черкаське та Орлівщина у Новомосковському районі, вони викликали поліцейський патруль із вимогою скласти протокол про незадовільне утримання дороги. Члени патруля спершу сприйняли це як забаганку і навіть заходились погрожувати за такі «жарти». Але водії не відступились: написали заяви, що на такій дорозі до автокатастрофи рукою подати.

Останнім часом у багатьох на вустах ім’я Олександра Толубаєва — заступника головлікаря обласної клінічної лікарні імені Мечникова. Це тут надають екстрену медичну допомогу, пов’язану з трагедіями, нещасними і надзвичайними випадками. Лікар не раз бив на сполох, наголошуючи, що число смертей в автокатастрофах, що сталися на Дніпропетровщині, переважає кількість померлих від найпоширеніших захворювань. Гинуть люди переважно молодого і середнього віку.

Олександр Миколайович нещодавно й сам пережив транспортну пригоду. На початку березня він із сім’єю повертався на власному автомобілі автотрасою Решетилівка—Дніпро. Між селами Обухівка та Партизанське потрапив у яму п’ять метрів завширшки. На щастя, загальмувати встиг, але поломки колеса не уникнув.

«Саме звідси напередодні у лікарню доставили серйозно потерпілих у ДТП, — розповідає Толубаєв. — Тому я вирішив викликати патрульну поліцію, щоб вона зафіксувала страшну вибоїну, і примусила автодорожню службу негайно відремонтувати трасу».

Патрульному наряду ця вимога «знахабнілого» водія не сподобалася. Більше того, поліція склала адміністративний протокол про правопорушення, скоєне «неуважним кермувальником»: він, бачте, «не вибрав безпечної швидкості на пошкодженій магістралі й не вжив необхідних заходів, аби оминути яму». А щоб цього не здалося мало, медика обласної клініки ще й на два роки позбавили водійських прав.

Олександр Миколайович, обурений таким поворотом справи, вирішив не відступати і подав позов до районного суду, хоча багато хто радив йому облишити цей «бій із вітряками», мовляв, лише змарнує час і нерви. На судове засідання підтримати лікаря прийшли колеги, друзі, небайдужі громадяни. Суд ухвалив рішення на користь Толубаєва. В остаточній постанові наголошується, що поліція не спромоглася виконати покладені на неї функції. Водійські права Олександрові Миколайовичу повернули.

Може, це й невелика перемога, але все велике складається з малого. На думку лікаря Толубаєва, він подав приклад непримиренності до недбальства та несправедливості. Не мовчати і не терпіти — тоді й матимемо країну, в якій хочеться жити і працювати. І трагедій, зокрема й на дорогах, буде менше.