• Гаряча тема

Не те що обирати — лікуватися нема в кого

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

Зовсім скоро моя сусідка закінчить медичне училище.

— Ти тільки послухай, що надумала, — бідкається її мати Світлана, — хоче з подругою, щойно дипломи отримають, поїхати до Польщі працювати. Там уже багато випускників їхнього училища повлаштовувалися, не шкодують.

— Ну, мамо, піду я у твоє відділення медсестрою, і як на ту платню будемо перебиватися? — висуває Катя свої аргументи. — У тебе он стаж який, а зарплатня копійчана. Жити треба зараз, а не сподіватися на кращі часи...

КАРТИНА типова, молодь виїздить — хто працювати, хто навчатися. Тим часом уже перші підступи до реформування медичної галузі, зокрема вибору населенням сімейних лікарів, навіч показує — нерідко просто немає до кого ставати у чергу. Лікарів бракує. Особливо в райцентрах, а в селах і поготів!

У Запоріжжі випало зустріти невелику делегацію з Херсонщини. Її очолював голова Нововоронцовської райради, фармацевт за фахом Михайло Михайлович Бідний. Із ним приїхали головлікар комунальної установи «Нововоронцовський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Іван Григорович Євич і депутат райради Світлана Миколаївна Буренок. До Запоріжжя їх привела саме ця пекуча проблема — нестача професійних лікарів для сільської місцевості.

— Мали велику надію, що знайдемо серед випускників Запорізького державного медичного університету молодь, яка хотіла б попрацювати у нас, — пояснив Михайло Михайлович. — Зараз у медицині розгортається реформа. Нам, старшому поколінню, довелося пережити чимало реформацій, ми бачили їх сумний фінал, можна було б і до цієї поставитися з часткою скептицизму. Але нині галузь у глибочезній кризі, й люди, особливо на селі, яке доведене до краю, не забезпечені меддопомогою. Треба якось переломити цю ситуацію, окрім нас, цього ніхто не зробить. Тож ми взялися за нелегку справу залучення на село молодих спеціалістів. Свого часу і самі закінчили запорізький медичний виш, а загалом у нашому районі працює добрих відсотків сімдесят його випускників...

Михайло Михайлович «сватає» молодь, як-то кажуть, не в порожню хату. Передусім сільські амбулаторії приводять до норми, яка відповідає часу. «Починаємо реалізовувати канадський проект, — розповів він. — Вартість кожної амбулаторії, а їх у районі сім, 3,6 мільйона. Це дванадцять або двадцять чотири кімнати (на одного або двох лікарів). Кабінети повністю оснащені, лабораторія для експрес-діагностики, житло для лікаря... На поточний момент закупили на всі заклади по автомобілю. А роль транспорту для лікувальної установи важко переоцінити. Окрім того, для кожного ФАПу вже придбали комп’ютери, плануємо закупити іще...»

Іван Григорович Євич розповів, що у Центрі первинної медико-санітарної допомоги, який він очолює, працює сім лікарів, чотирьох спеціалістів очікують вакансії. Не вистачає сімейних лікарів, педіатрів. «З нашого району в Запорізькому медичному університеті навчаються троє інтернів, я з ними спілкувався, на жаль, їхні плани на майбутнє не пов’язані з нашими краями, — скрушно зауважує головлікар. — Категорично відмовляються їхати на село. Тепер обов’язкове трирічне відпрацювання скасували, і вони мають право не повернутися. Вочевидь, спрацьовує фактор, що на сьогоднішню платню молодій людині не прожити. Лікарі зі стажем, доплатами тощо, як у мене, мають після відрахувань шість із «хвостиком», що й казати про «голу» мінімалку, з якої їм належить почати, це просто мізер. Населення закликають обирати собі лікаря, а у нашому районі потенційним пацієнтам взагалі немає із ким укладати угоду. Де там «обирати».

Лікарський фах не можна порівняти з жодним іншим, і ця робота має достойно оплачуватися. Таку думку висловила Світлана Буренок. Поки медики не будуть отримувати не менш як 15-20 тисяч гривень зарплати, вони не триматимуться за місце на батьківщині. Нині лікарі-початківці просто на роздоріжжі, не знають, що їх чекатиме завтра. Тому складають свої пожитки і їдуть світ за очі. До речі, у Воронцовському районі не поспішають з об’єднанням громад, не закрили жодної школи, дитячого садка, ФАПу. Та й природа там гарна, поруч Каховське море. Тож мої співрозмовники дуже сподівалися, що таки «зваблять» когось із випускників запорізького медичного вишу стати таким собі «доктором Чеховим» на селі. Дуже хочеться й мені, щоб так сталося...

Звичайно, марно очікувати, що самі лише пристрасні обіцянки «райських» умов спонукають молодих людей негайно збирати валізи і їхати на село. Але якщо не переломити ситуацію зараз, вона стане іще складнішою. Не варто очікувати дива від реформ, а потрібно намагатися втілити в життя головний проект — створити лікарям умови життя і праці. А інакше ніяк!

…Тим часом у молоді наближаються випускні — у школах, коледжах, університетах. І Катруся, донька моєї сусідки, разом з подружкою вичитують в Інтернеті про умови роботи в Польщі. Хіба лише вони?