Праця у вихідні дні «Цьогорічний травень багатий на вихідні дні. Але мій роботодавець не дозволив нам стільки відпочивати. Мовляв, як власник приватного підприємства, він сам вирішує, кому і коли відпочивати. Що з цього приводу каже закон?» Марія ШАТИЛО. м. Бар Вінницької області.
КОДЕКС законів про працю України регламентує трудові відносини роботодавця з найманими співробітниками. Зокрема, ст. 71-ша зазначеного Кодексу забороняє залучати працівників до роботи у вихідний день. Це загальне правило, якого повинні дотримуватись усі роботодавці, незалежно від форми власності підприємства. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації або профспілкового представника підприємства, установи, організації і тільки у виняткових випадках: — для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; — для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі чи псування майна; — для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їхніх окремих підрозділів; — для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. Робота у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) працедавця. Відповідно до ст. 72-ї КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі. Компенсації за вихідний день (надання іншого вихідного чи підвищеної оплати) визначається за згодою сторін трудового договору, і в наказі про залучення працівників до роботи у вихідний день роботодавець повинен конкретно зазначити, у який саме спосіб працівникові буде компенсація. Інший день відпочинку для кожного працівника доцільно визначати в наказі про залучення окремих членів трудового колективу до роботи у вихідний день. Якщо цього не зроблено, працівник не вправі самовільно визначати інший день відпочинку. Питання щодо термінів надання його у порядку компенсації за роботу вихідного дня законодавчо не врегульоване. Але сторони не позбавлені права домовитися про надання іншого дня відпочинку, приурочивши його, наприклад, до початку чи кінця відпустки. Згідно зі ст. 7-ю Закону України «Про колективні договори і угоди», у колективному договорі закріплюються взаємні зобов’язання сторін стосовно регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку. Тому порядок компенсації за роботу у вихідний день доцільно визначати саме в цьому документі. Ліна ПАСЬКО.
|