Потрібна субсидія. Вже на продукти

Олена КОЩЕНКО.

У той час як гаманці більшості українських родин майже досягли «купівельного дна», в державі продовжують дорожчати соціальні харчі. Між тим урядовці вже тривалий час видають на-гора оптимістичні економічні прогнози для країни.

ІЩЕ ВОСЕНИ 2017-го на Інвестиційному форумі в Києві Прем’єр-міністр Володимир Гройсман обіцяв «безпрецедентне в Європі і, можливо, в світі» економічне зростання України. А нещодавно чільник уряду спрогнозував, що нинішній рік має бути особливо успішним для країни, мовляв, очікує, як мінімум, 5-відсоткового збільшення ВВП, а відтак і підвищення купівельної спроможності співвітчизників. Загалом же, за прогнозами Міністерства фінансів, сукупне зростання економіки країни в найближчі три роки перевищить 11%... Словом, «жити стане краще, жити стане веселіше».

Проте статистика — вперта річ. А вона поки що свідчить про зворотне. Зокрема, за два роки каденції Кабмін Гройсмана навіть не спромігся приборкати споживчу інфляцію. Вона мало не галопує. Так, починаючи з 14 квітня 2016-го, відколи «ефективний державний менеджер і управлінець» Володимир Борисович очолив уряд, який у день свого призначення на високий державний пост заявив у парламенті: «Я вам покажу, як керувати державою», в Україні у рази зросли ціни мало не на всі товари та послуги. І здорожчання триває. А поштовхом до нього стали навіть окремі постанови уряду.

Як відомо, з липня 2017 року держава більше не регулює ціни на продукти. Продавцям дозволили самим визначати суму націнки на всі товари, що дає їм змогу швидше реагувати на зміну ситуації на ринку. Проте нерідко виробники і постачальники харчових продуктів безкарно накручують вартість життєво необхідних кожній людині харчів. За даними Асоціації постачальників торгових мереж, лише впродовж останнього місяця спостерігався ріст цін на більш ніж 80 найменувань продуктів, що підлягають державному моніторингу. Їх вартість зросла пересічно на 6%. Хліб додав у ціні на 1,6%, борошно — на 2,3, вироби з яловичини та свинини — 2,9, набіл — 5,7%...

Такий сьогодні індекс «харчового знецінення» зарплат, пенсій та різних соціальних виплат у країні. Кожний похід до крамниці по традиційний для родини набір харчів дедалі обтяжливіший для сімейного гаманця, який у переважної більшості українців наблизився до «купівельного дна». Через що частіше доводиться вибирати: скажімо, купити пачку вершкового масла чи м’ясо для борщу, пляшку молока чи зелень на салат?.. Годі вже казати про не соціальний хліб, цінні сорти риби і твердих сирів, сиров’ялені ковбаси тощо, смак яких більшість громадян узагалі забула. На такому соціальному «голодному пайку» перебувають мільйони українців. Із цього приводу народ іронізує, що час уже й на харчі призначати субсидії.

Не дивно, особливо якщо подивитись на вартість продуктів тваринного походження, які стали лідерами росту цін у річному вимірі. Згідно зі звітом Держстату, впродовж останніх 12 місяців кошик, до якого входять всі види м’яса та ковбаси, здорожчав на 36%, або на 142 гривні. Ще рік тому експерти оцінювали його у 401 гривню, тоді як на початку нинішнього травня він уже становив 544 гривні. Так, сало додало в ціні аж на 71% (його вже продають по 70 грн за кг), свинина — на 41, варені ковбаси — 34, яловичина — 27, куряче філе — 25% (коли таке було в Україні? Воно вже коштує, як добірна свинина!)… І це при тому, що мінімальні зарплата і пенсія за цей час підвищувались значно скромнішими темпами.

Задокументований факт: наші співвітчизники сьогодні споживають м’яса у середньому вдвічі менше, ніж жителі західноєвропейських країн. Ось дані звіту Організації економічного співробітництва і розвитку: торік кожний українець спожив 41 кг усіх його видів (пересічно по 113 грамів щодня), тоді як жителі країн ЄС — 86 кілограмів (238 г). Тобто м’ясо стало для багатьох наших громадян мало не делікатесом. Ясна річ, саме ціни змушують українців ставати вегетаріанцями.

Та й хіба тільки ціни на м’ясо, до речі? Останнім часом стрімко дорожчають мало не всі продукти із «соціального» споживчого кошика. Мова передовсім про набіл, надто вищого сорту, — молоко, тверді й напівм’які сири, сметану. Зокрема, впродовж року середня вартість молока зросла на 16%. Рекордсменом здорожчання став і такий украй важливий для здорового харчування продукт, як вершкове масло. Також хліб — у середньому додав на 15%. Ще у січні півкілограмова буханка коштувала близько 6 грн, а нині вже 10. А незабаром стратегічний продукт номер один коштуватиме ще більше, адже, наголошують експерти, світові ціни на зерно ростуть, а вітчизняні виробники саме до них «прив’язують» свої відпускні ціни. Також постійно важчають для гаманця українця й овочі — капуста, червоні буряки, морква, цибуля, часник…

На думку експертів, харчі дорожчають через ряд причин. Це, зокрема, високий рівень інфляції, суттєве здорожчання сировини, палива, енергоносіїв, економічно не підкріплене зростання соцстандартів, пенсій і зарплат, а також орієнтування виробників на ціни в Європейському Союзі. Український ринок намагаються зрівняти з європейським. Але поки що тільки у вартості, а не в якості — на жаль, покупці на останню не припиняють скаржитися. Втім, це окрема болюча тема...

Аналітики також стверджують, що українці досі витрачають на їжу більшу частину своїх прибутків — зовсім не по-європейськи, адже в розвинених державах усе навпаки. Там дорожче коштує проїзд, одяг, але аж ніяк не харчі. Причина в тому, про що якраз і не згадує уряд у своїх оптимістичних звітах: зарплати українців залишаються чи не найнижчими в Європі. Водночас наше молоко вже дорожче, ніж у найближчих сусідів — поляків і білорусів, і лише вдвічі дешевше, ніж у французів. Хіба що ціни на курятину практично однакові з сусідськими, хоч і в 2,8 разу нижчі, ніж у Франції. При цьому зарплата в Україні становить 17% середнього заробітку в Польщі, 7,3% — у Франції і 60% — у Білорусі.

ОТЖЕ, як бачимо, ціни на соціальні продукти вперто повзуть вгору. А прогнози кабмінівців щодо зростання економіки та падіння рівня інфляції ну ніяк не справджуються. Тож поки уряд популістично хизується підняттям економічно не підкріплених пенсій і зарплат, тим самим він провокує ріст тарифів і цін. Це зворотний бік усіх популістських кроків уряду. Тож скоро субсидії треба буде видавати народу і на продукти. Бо як, питається, виживати за такого «управління» державою?