Фотофакт

Маргарита СИТНИК.

«ЗАЗДРЮ українцям — маєте Шевченка. Це геній не тільки України. Це велет, титан людської мислі, поет всеосяжний. Месія, що належить світові. Разом із Шевченком, з його словом ви, українці, безсмертні», — ці істинні слова сказав понад півстоліття тому третій Генеральний секретар ООН, бірманець У Тан. Великий Кобзар відійшов у засвіти 10 березня 1861-го в далекому Петербурзі, по-живому відірваний царським режимом од рідної землі, але упокоїлася його душа 22 травня, коли прах поета перепоховали на Чернечій горі поблизу Канева.

Відтоді промайнуло 157 років. Минулого вівторка день повернення вірного сина до Батьківщини-неньки відзначили майже у кожному місті, райцентрі та селі. До пам’ятників Кобзарю зійшлися сотні небайдужих жителів, до них традиційно приєдналися громадські та мистецькі діячі, письменники, науковці й представники влади.

Символічно річницю перепоховання Тараса вшанували у Каневі. Спершу відслужили молебень в Успенському соборі. Потім вулиці цього черкаського міста розцвіли веселковими барвами — земляки Кобзаря та гості, вбравшись у вишиванки, пройшли велелюдною ходою до його могили на Чернечій горі.

«Борітеся — поборете», — заповідав наш духовний батько. Виконуймо ж його настанови!

На фото: Шевченківська хода у Каневі.