• Актуально

А чиновникам байдуже

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

Безперешкодний інформаційний потік постійно лине на жителів прикордонних районів Слобожанщини. Водночас наша держава демонструє безсилля у боротьбі з ворожою пропагандою.

РАДІОСТАНЦІЇ Російської Федерації «Вєсті ФМ», «Радіо Расіі», а віднедавна ще і «Радіо Маяк» добре чути не лише у населених пунктах поблизу українсько-російського кордону, а й у Харкові та його околицях і навіть у Люботині, що на 25 км західніше від обласного центру.

Ці рупори кремлівської пропаганди невтомно паплюжать Україну. Навіть така собі станція «Спорт ФМ» у проміжках між спортивними новинами «крутить» пропагандистські п’ятихвилинки. Про місцеві радіоканали Бєлгородської області РФ уже й не кажу. І не тільки ворожі радіостанції захоплюють наш інформпростір. У Харкові, якщо маєш цифровий тюнер, можна дивитися російське телебачення, яке транслюється з нехотєєвської телевежі, встановленої майже на самісінькому кордоні з Україною.

Виконавчий директор Міжнародної академії рейтингових технологій і соціології Всеволод Чебодаєв, який у минулому працював у системі державного радіо, каже, що російська пропаганда сягає Харкова завдяки потужним, від одного до п’яти кіловат, передавачам, розташованим у російській прикордонній зоні.

На кордоні з українського боку зовсім інша ситуація. Радіоканал суспільного радіо «Культура» (91.6) транслюється слабеньким стоватним передавачем. Він покривав би більшу територію, якби розташовувався вище, однак УДЦР (Український державний центр радіочастот) з невідомих причин дозволив встановити його на висоті лише 120 метрів.

Після того як відкликали ліцензію у «Радио «Вести», частота 100,5 залишається вільна. Втім, Україна зволікає з наданням її для вітчизняного каналу, тож не дивно, якщо Росія захопить і її. Там набагато краще, ніж у нас, розуміють, що таке інформаційна війна. Наші ж чиновники, як на мене, роблять вигляд, що війни немає — ні окопної, ні інформаційної.

Місцеві ж радіостанції у харківському ефірі — це здебільш «музичні шарманки» на кшталт «Руского радіо» чи «Ретро ФМ»… Поки тривають суди, продовжують мовити радіостанції олігарха Курченка, який втік до Росії. А от сигнал Першого каналу Суспільного радіо покриває регіон найгірше.

— Прикордонна і прифронтова область досі не чує жодного каналу суспільного радіо! Лише у трьох райцентрах із 27 є ФМ-передавачі Першого каналу Українського радіо, хоча Національна суспільна радіокомпанія України кілька разів подавала заявку на частоти,— констатує Всеволод Чебодаєв.

Та й узагалі отримати ліцензію на мовлення дуже складно. У чиновників з цього приводу багато пояснень: то суди не закінчилися, які мають позбавити частот станції, заборонені Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення, то, наприклад, остання не затвердила концепцію розвитку інформаційного мовлення.

На думку Всеволода Чебодаєва, справа зрушила б із місця, якби прикордонна Харківщина отримала статус області з особливим режимом мовлення, який мають Донецька, Луганська та Херсонська області. Якби відповідне рішення ухвалили, то задля отримання частот не потрібно було б оголошувати конкурс, подавати заявку, чекати підбиття підсумків, організовувати тендер на придбання передавачів... Поки що ж у найкращому разі, аби вийти в ефір, пройде півроку бюрократичної тяганини.

Тим часом гібридна війна триває, і ворог продовжує спокійно вести пропаганду на нашій території.