Незмінна, досконала й блаженна Трійця

Антоніна КІЗЛОВА.

Малюнок В. Протопоп.

Цього року Трійцю (П’ятидесятницю), день, коли славлять єдність Отця, Сина і Святого Духа, православні святкують 27 травня (14 травня за ст. ст.). Тобто на п’ятдесятий день після Великодня. У католицтві Трійцю відзначають на сьомий день після П’ятидесятниці, втім, цього року дата Трійці збігається з православною.

Один з Отців церкви Св. свт. Афанасій Великий Александрійський (295—373 рр.) підкреслив, що істинне благочестя виявляється в сповіданні таїни єдиносущної та неподільної Трійці. Бо християнство — це віра в «незмінну, досконалу й блаженну Трійцю».

Інша назва дванадесятого празника — Зішестя Святого Духа. Адже через десять днів після Вознесіння Христового на Богородицю й апостолів полум’яними язиками зійшов Святий Дух. Відтоді вони вільно заговорили доти незнаними мовами. Завдяки такому дару їм вдалося проповідувати серед різних народів. Так Господь дав змогу подолати розмежування, котрим покарав людство тоді, коли будували Старозавітну Вавилонську вежу.

Уже в ІІІ ст. свято не тільки увійшло до календаря християн, а й набуло своєрідних традицій. Так, священнослужителі, підкреслюючи силу Святого Духа, на відправи почали вбиратися в зелені, білі чи золотаві облачення. Ікони ж у храмах прикрашали зеленими гілками.

Задум зробити Трійцю «Зеленою Неділею» охоче підхопили на Русі. До празника заклечують гілками, запашним зіллям та квітами не лише церкви, а й оселі та подвір’я. На Поліссі спостерігали, як швидко сохнуть клечання, бо помітили: так само сохнутиме й сіно. Цілий рік про свято вірянам нагадують освячені букети за образами. До квітів зазвичай додають лікарські рослини, які можуть знадобитися комусь із родини. Також на П’ятидесятницю святять воду.

Серед традиційних заборон працювати на великі християнські свята в українських землях зробили два винятки: дозволено доглядати за худобою та готувати святкові страви (особливо, якщо частину їх роздадуть нужденним). Посту немає, тож стіл може бути як завгодно різноманітний. Традиційний у різних місцевостях коровай — символ єдності роду.