Запитання — відповідь

_{Договір про довічне утримання}

«Я самотня людина. Хочу укласти із сусідами договір про довічне утримання. Чи зможу я його розірвати, якщо не буду задоволена їхнім ставленням?» — цікавиться Любов Б. із Охтирського району Сумської області.

ВІДПОВІДНО до статті 744-ї Цивільного кодексу України, «за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно».

Згідно із законодавством, для договору про довічне утримання передбачена обов’язкова письмова форма та нотаріальне посвідчення. Порушення цієї вимоги веде до визнання угоди недійсною. Договори довічного утримання посвідчуються нотаріусами.

За чинним цивільним законодавством набувачем за договором довічного утримання може бути тільки повнолітня дієздатна особа, яка в змозі надати належне матеріальне забезпечення.

Договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача, що є найпоширенішою підставою припинення дії цього документа. Набувач дістає право вільного розпорядження отриманим майном, оскільки до цього моменту право розпорядження обмежувалось.

Трапляється, що особи похилого віку скаржаться на відсутність догляду, передбаченого договором, або несвоєчасність, неповноту чи неналежне утримання. На підставі ст. 755-756 ЦК України у такому разі до суду подається цивільний позов про розірвання договору на вимогу відчужувача або третьої особи. Він може бути підкріплений такими доказами: свідченнями свідків, актами експертиз, матеріалами з поліції про перевірку скарг тощо.

Варто звернути увагу, що розірвання договору може мати місце лише тоді, коли набувач не виконує умов договору в цілому, а не будь-якого дрібного окремого зобов’язання (несвоєчасно виправ білизну, пропустив час прогулянки тощо).

Спростувати позов про невиконання набувачем майна обов’язків за договором можна пред’явленням квитанцій про сплату комунальних послуг; чеків про придбання ліків; розписок про отримання одягу чи предметів гігієни; зошита витрат набувача на утримання відчужувача; квитанцій із лікарні, які свідчать, що набувач сплатив гроші за лікування відчужувача; квитанції про сплату санаторно-курортної путівки тощо. Якщо такі докази відсутні, у суду є підстави вважати, що утримання не надавалось.

У результаті задоволення позову про розірвання договору довічного утримання відчужувач набуває право власності на майно, яке він передав, і має право вимагати його повернення, а витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Водночас суд може залишити за набувачем право власності на частину майна з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

_{Квиток на поїзд для дитини}

«Збираємося на відпочинок на море. Чи потрібно для поїздки у потязі купувати моїй дворічній дитині квиток?»

Яна ВОЛОШКО.

м. Городище

Черкаської області.

ВІДПОВІДНО до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України, дитина віком до шести років, якщо вона не займає окремого місця, перевозиться з дорослим пасажиром безоплатно без придбання проїзного документа. Якщо ж батьки бажають, щоб дитина мала окреме місце, тоді доведеться придбати дитячий проїзний документ.

Якщо ж із дорослим прямує дві дитини і більше віком до шести років, пасажир має додатково придбати дитячий проїзний документ на кожне місце, яке вони займають.

Проїзд дітей віком від шести до 14 років також здійснюється за проїзним дитячим документом. Вартість такого проїзду становить 75% вартості проїзду дорослого пасажира (повного проїзного документа). Зазначимо, що вік дитини, який дає право на знижку вартості проїзду, визначається станом на день її від’їзду.

Згідно з Правилами, діти віком до 14 років допускаються до перевезення в пасажирських поїздах тільки в супроводі дорослих і за наявності документа, який підтверджує вік дитини.

Ліна ПАСЬКО.